Июл
03

Зразки українських творів для 6 класу

admin

Краса і багатство української мови
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.

Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.

Вінок
Вінки з’явилися в сиву давнину і були пов’язані у слов’ян із культом Сонця.
На свято Івана Купала дівчата вплітали поміж квітів полин, любисток, зілля, яке мало силу проти «чортовиння» й оберігало від усякої нечисті. А щоб дізнатися про свою долю, судженого, кидали віночки в річку.
Не випадково народна творчість зберегла багато висловів, пов’язаних із вінком: як у вінку — дуже гарно; терновий вінок — символ страждання. Про любов народу свідчить й існування такого пестливого слова, як вінчатонько.
У Західній Україні існував обряд вінкоплетіння. Він проводився у четвер напередодні весільної неділі. Подруги плели нареченій та нареченому вінки, виконуючи при цьому пісні.
Вінок здавна символізував в Україні радість, молодість, дівоцтво.

Весна
Після суворої зими з холодними вітрами, завірюхами, ожеледицею щедра та тепла весна крокує по землі, несучи лагідне проміння сонечка, надію на багатий урожай. З давніх-давен народ опоетизував цю пору року в образі богинь Лади чи Вясновиці.

Ознакою приходу весни вважався посвист байбака. З Кононового дня (18 березня) день уже переважував ніч. Особливо радісно зустрічали його дітлахи. Матері й бабусі випікали з тіста фігурки найрізноманітніших птахів, роздавали дітям таких собі жайворонків та голубків. Якщо сонечко добре пригрівало, селяни виходили за село, закликаючи весну якнайшвидше поспішати у рідний край. Виконувалися пісні-веснянки:
Прийди, весно, прийди, Прийди, прийди,красна, Принеси нам збіжжя, Принеси нам красок. Весна багата на народні свята: Явдохи,»Олекси, Благовіщення. Приносили цю незрівнянну пору року на своїх крилах журавлі, яких ще у народі називали «веселиками», щоб людям було радісно, весело увесь рік.

Чи можна не любити Батьківщину?
Для кожної людини найсвятішим, найдорожчим є той край, де вона почула перші звуки колискової матері, де милувалася мальовничою природою. Для нас Україна з її славною історією та трагічною долею є рідною. Пишаємося тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а тільки мужньо захищала свої кордони від жорстоких загарбників.
Кожен, хто вважає себе патріотом України, повинен відстоювати честь Вітчизни, її матеріальні, культурні надбання, природні ресурси, саму природу, землю, воду, повітря.
Звертаюся до однолітків із закликом дбати про майбутнє країни. Бо тільки від нас залежить доля України та її народу, який заслужив вільне, багате й щасливе життя на рідній землі. Настав нарешті час, коли ми можемо зняти панцир смутку, туги, неволі. Наша безмежна любов повинна заграти веселкою над воскреслою державою у самому центрі старої матінки-Європи.

Володимир Великий — «Ясне Сонечко України»
За часів князя Володимира Україна була найсильнішою державою за всі часи свого існування.
Як же він зміцнив державу? Насамперед, Володимир об’єднав усі українські землі. Люди жили у спокої, тому що князь зміг домогтися згоди з сусідніми державами: Польщею, Болгарією, Чехією, Грецією. Воював він тільки з печенігами, які час від часу нападали на українські землі зі сходу і нищили села й міста.
Але найважливіше, що зробив для України князь Володимир, було прийняття християнської віри. У 988 році, влітку, він запросив грецького митрополита і священиків. Почали вони хрестити народ спочатку в Києві, а потім і у всій державі. Від того часу стала Україна християнською, почала поширюватись освіта. Учені-монахи почали писати історію українського народу.
Володимир Великий заснував нові міста, серед них — Володимир та Волинь. Побудував багато церков. Найкращою була Десятинна церква у Києві, названа так тому, що князь давав на її утримання десяту частину від своїх прибутків.
Під час князювання Володимира з’явилися перші срібні українські гроші. На одній стороні монети було зображення князя на престолі, а на другій — державний

герб — тризуб.
Володимир допомагав бідним, сиротам, калікам, старцям. Тому всі називали його ласкаво «батечком» і «Сонечком Ясним».
Князював Володимир Великий 35 років, помер у 1015 році. Поховали його в Десятинній церкві. Ім’я князя віднесено до лику святих, бо він охрестив Україну.

Петро Сагайдачний
Славний гетьман України Петро Конашевич-Сагайдачний народився в Галичині, у Самбірському повіті. Його батько був заможним шляхтичем, тому хотів дати синові найкращу освіту в Острозькій школі. Вчився там Петро 8 років. І, мабуть, там дістав прізвище Сагайдачний за хорошу стрільбу з лука.
У 1614 році Петро разом із кількома товаришами потрапив до Січі. А у 1616 році за сміливість, освіченість, розум козаки обрали його кошовим Січі й гетьманом.
Прославився Сагайдачний походами на різні міста Туреччини й Криму: Царгород, Кафу, Синоп, Трапезунд. Багато українських бранців звільнив він з турецької неволі. Щоб зберегти українську православну віру від свавілля польської шляхти та латинських ксьондзів-єзуїтів, гетьман сприяв створенню церковних братств у Києві, Львові, Острозі. Ті братства утримували школи. Гетьман турбувався про освіту людей.
Петро Сагайдачний неодноразово виїжджав до Польщі й домагався, щоб польський уряд затвердив козацькі, народні й церковні права.

Восени 1620 року Петро Сагайдачний повів 40 тисяч козаків під Хотин, де турки розбили польське військо. Козаки врятували Польщу під Хотином від турецької навали.
Тяжко поранений у цій битві Сагайдачний навесні 1622 року помер. Київські «братчики» і школярі влаштували гетьманові величавий похорон і поховали в церкві Богоявленого Братства в Києві.
Український народ шанує славного й розумного гетьмана. Про національного героя України й Польщі складено безліч пісень, легенд.

Волошка-васильок
Серед золотого моря жита дивиться в небо своїми блакитними очима струнка квіточка волошка. Це однорічна рослина, сіропухнаста з прямостоячим стеблем висотою до 60 см. Якщо уважніше розглянути квіточку, то окремі пелюсточки здаються п’ятизубчастими зірочками — краплинками безмежного неба.
Існує легенда про цю незвичайну рослину. У сиву давнину святий Василь Великий, полюбляючи квіти, ретельно прикрашав ними свою келію. Уже після смерті старця люди знайшли в його помешканні засохлу рослину й назвали на честь людини, що вважала природу часточкою свого життя.
Милуюся тендітною волошкою, що росте на лісовій галявині серед розмаїття трав та квітів. Скільки в природі справжніх скарбів, які бентежать людські душі, сповнюючи їх ніжністю й добротою! Рости, волошко-васильок, символізуючи єдність з незрівнянним світом прекрасного.
Я помітив, що зірвані кольорові рослини не стоять довго в маленькій скляночці чи вазоні. Занадто швидко опускають сині пелюсточки, наче сумують за безмежністю нив та полів. Тож нехай ростуть вони на волі, звітуючи бездонному небу про людську щедрість.

Ботанічний сад у Харкові
Найулюбленішим місцем відпочинку харків’ян є Ботанічний сад. Це справжній пам’ятник природи в центрі Харкова — міста зі славними традиціями та героїчною історією. Має свій літопис і чудовий сад, який вважається одним із найбільших у країні.
За свідченням відомого харківського вченого Д.І. Багалія, ботанічний сад був заснований у 1804 році професором Ф. Делявіним. Тоді площа парку складала тільки 0,2 гектари. З ініціативи головного садовода Цетлера з Вени були привезені екзотичні рослини, що стали першими провісниками зародження чудового куточка для наукової роботи студентів і відпочинку мешканців міста. Поступово сад розширювався завдяки землям, відведеним приватними підприємцями.
З історією Ботанічного саду пов’язані імена таких відомих у Харкові науковців, як засновника університету В. Каразіна, А. Черняєва, Л. Ренгарда, В. Арнольді, О. Краснова. Завдяки наполегливій праці цих видатних людей нашого міста була створена багата колекція рослинного світу різних географічних широт.
За роки свого існування сад переживав періоди розквіту й занепаду, основлення й знищення. Громадянська війна, Велика Вітчизняна залишили невиліковні рани: було знищено велику кількість хвойних дерев, екзотичних рослин, що були колись окрасою
цього острівка природи.
Харків’яни не залишилися байдужими, почали самовіддано рятувати рослини, споруджувати оранжереї, парники, висаджувати дерева, кущі й квіти нових видів.
Зараз у Ботанічному саду налічується близько 300 видів рослин. Тут можна познайомитися з експозиціями «Сибір», «Далекий Схід», «Європа», «Північна Америка» та іншими.
Харків’яни полюбляють прогулюватися тінистими алеями саду, милуються чудовими квітниками, розаріями. А малюки дивуються, побачивши могутні дуби-велетні, адже вік деяких з них сягає двохсот років. Ботанічний сад є гордістю .мого рідного міста.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: