Аналіз повісті Івана Франка «Захар Беркут»

Головною думкою повісті «Захар Беркут» І. Франка, є могутність народу – у його згуртованості, підтримці відносно товаришів, повазі один до одного та відданості своїй Батьківщині.

Ідея полягає у возвеличуванні мужності, патріотичності, винахідливості, рішучості, вмінню долати непередбачене, боротися з труднощами; засуджуванні підступності, зради, жадібності, спраги до нечесного збагачення.

Франко докладно розкриває умови життя та побут тухольців, їх знання та основні риси характеру. Події відбуваються у Тухлі в Карпатах – навколо

ліс та гори. Населення постійно веде боротьбу з природою, яка наділяє його сміливістю, кмітливістю та загальнонародною єдністю, бо згуртованість народу – непереможна сила. Будь-якого ворога можна здолати тільки разом, будучи одним цілим.

Сильний та мужній Тухольський народ все ж переміг багаточисельне татарське військо, не зважаючи на загрозу власному життю.

Іван Якович відобразив головних геров еталоном патріотизму. А саме – Мирослава, яка готова померти з голоду, ніж стати зрадницею, Максим, поклавший життя заради громади та рідного краю, та звичайно сам Захар Беркут, який заслуговує найбільшої поваги,

бо його вчинки свідчать про справжню відданість своєму народу. У найважчих випробуваннях старий Беркут знаходить себе як мудрий та сміливий ватажок. Він дає наказ громаді не відігнати, а розгромити моноголів, приймаючи в цьмубезпосередню участь.

Заради перемоги він готовий заплатити життям своєї дитини, кажучи, що краще загибель сина, ніж перемога ворогів рідної землі. Своїм останнім словом Захар пророкує, що ця біда – не остання, але у той час виказує сподівання на краще життя, він розраховує на те що в майбутньому все ж вдасться домогтися незалежності та свободи.

Своєю повістю І. Франко показує необхідність єдності і звертається до читача з проханням прдовжувати справу наших пращурів – відроджувати Батьківщину.