Аналіз творів Пушкіна

У творчій скарбниці Пушкіна існує цілий цикл так званих «маленьких трагедій», характером схожих на філософську лірику. Вони стосуються таких тем, як смерть та безсмертя, життя, мистецтва. Ці драматичні твори Пушкін писав у найбільш плідний період своєї творчості в 1830 році. Загалом «маленькі трагедії» побудовані на зовнішніх та внутрішніх конфліктах.

Наприклад творчий добуток «Скупий лицар» побудований на внутрішньому конфлікті, наводить на глибокі роздуми. Зі словом «лицар» в свідомості читачів, формується образ відважного, хороброго,

чесного та великодушного, та аж ніяк не жадібного дріб’язкового чоловіка. Але це і придає оригінальності задуму автора, те як він показав вплив на Барона грошей і влади, що перетворюють його в користолюбця. Пушкін показав Барона як лиху, похмуру людину, для якої гроші замінили все і навіть родину. Тема яка розкрита Пушкіним, щодо влади та грошей досить актуальна в наш час.

«Маленька трагедія» «Моцарт й Сальєрі» охоплює не тему самолюбства та заздрості, як може здаватись спочатку, а розбіжності поглядів на мистецтво. Пушкін представляє Моцарта, як талановиту, життєрадісну та відкриту людину. Та Сальєрі переконаний,

що «безсмертний геній» несправедливо дістався, на його думку, «гуляці дозвільному». Моцарт вважає музику великим мистецтвом, а Сальєрі переконаний, що музика є ремесло якому потрібно вчитись та безперестанно працювати.

Сальєрі поважає Моцарта, але він не підтримує його думки, щодо виховання музикантів, і вважає що цим він принесе тільки шкоду. Сальєрі скоює злочин, оправдовуючи себе тим що рятує мистецтво від занепаду. Поет не виправдовує Сальєрі, він просто старається обґрунтувати причини злочину, шляхом уважного вивчення помислів Сальєрі.

Ці зовсім невеликі за розміром твори є блискучими досягненнями Пушкіна. У його драматургічних добутках відображаються реалістичні зразки складного духовного світу людини.