Аналіз вірша Бодлера «Альбатрос»

Шарль Бодлер став основоположником французького символізму, появі якого передувала криза гуманітарної культури. Одним із найвідоміших творів Бодлера, що належить до цього періоду, є вірш «Альбатрос».

Автор змальовує людство в образі моряків, які ширяють просторами безмежності кожен зі своїм тягарем, і не в змозі його полишити в минулому. Проте вірш наштовхує на роздуми: чому саме автор протиставляє моряків-матросів та альбатроса? Адже пташка знаходиться в своєму домі, а людина на воді по суті знаходиться на чужині. От тому й виникає у читача

відчуття суму, туги, бо людина шкодує, що не може потрапити на суходіл.

Можливо, в цьому творі автор хотів сказати, що заради інноваційних технологій, винаходів, які, насправді, для кожного з нас нічого не значать, людина відмовилася від свого істинного призначення. І ці безмежні простори, які зараз їй підкоряються, не можна порівняти із землею, де людина повинна жити. Автор уособлює себе в образі альбатроса, що літає над світом і живе так, як йому того хочеться. Але чомусь він піддається злим створінням, що обмежені в думці та русі і страждає від того.

Людина-поет – це птах, який за допомогою слова може

подолати будь-яку висоту, це його зброя, і разом з собою він може підняти душу пересічної людини до свого рівня. Але люди його не хочуть сприймати та розуміти, вони прагнуть нашкодити птахові, від чого той страждає, та не намагається людям донести істину, щоб вони його сприйняли, в чому і полягає помилка поета. Він вважає, що люди не варті його зусиль і їм не дано піднятися до його рівня, побачити і відчути свободу.

Засуджувати в таких помислах головного героя не можна, адже це і є особливість символізму: кожен має сам відчути, як досягти тієї реальності, тих висот за допомогою символу. Нам лишається тільки захоплюватися милозвучністю вірша і думати, що такого автор хотів від нас приховати.