Вірш прийнято відносити до раньої творчості М. Рильского. Автор написав вірш в ті часи, коли було дуже просто бути щасливою людиною: дивитися з радістю на блакитне небо, кохану дівчину чи на яскраве сонце. В молоді літа, все здається гарним та привабливим, немає тих труднощів, які потім навалюються по одному. Одним словом солодкий світ, в якому не має злості, зради та ненависті, а панує тільки кохання, доброта, гармонія та щирість.
Головна ідея вірша
М. Рильский намагався передати свої почуття до сучасників та пояснити, щоб бути щасливою
людиною не обов’язково ставати багатим чи знаменитим. Просте людське щастя проявляється в дрібницях, не потрібно ганятися по морях чи лісах, в безплідних спробах схопити «щастя» за хвіст. Хоча іноді треба пройти весь тернистий шлях повсякденного життя, щоб навчитись сприймати світ таким який він є – радісним, яскравим, похмурим та барвистим. Треба навчитись бачити прекрасні моменти кожен день, тоді людина наповниться позитивною енергією.
Скрізь увесь вірш проходить риса дбайливого відношення до навколишнього світу. Людина, яка навчилась таким чином сприймати повсякденне життя, стає безмірно щасливою
та безтурботною. Рильский в своїй творчості нагадує, що світ – це яскрава можливість насолоджуватись життям, реалізовувати свій потенціал та довіряти іншим людям. Звісно, що такий спосіб дивитись на світ притаманний молоді, коли не має дорослих турбот, а є лише кохання та дружба. В своїй автобіографії М. Рильский наголошує, не намагайтесь подорослішати, старайтесь зберегти юність як найдовше, дивіться на світ очами немовляти, то й буде вам щастя та «солодкий світ». Шкода, що подібні настрої стають зрозумілими в більш дорослому віці, коли хочеться зазирнути в «солодкий світ» хоча б на хвилинку. Шкода, що з віком люди втрачають здатність милуватися навколишнім світом, довіряти близьким та відчувати легкість дотика сонця або вітру. Молодість проходить безвозвратно і тільки згадки про «солодкий світ» будуть зігрівати в похилому віці.
.
