Аналіз вірша “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”

Це один із віршів Івана Франка, який став прикрасою його творчого доробку. Ця перлина знаходиться у збірці віршів «Зів’яле листя». Багато в чому цей вірш нагадує українські народні пісні. Навіть краса дівчини, яку описує автор, прирівнюється з допомогою фольклорних сюжетів і мотивів.

Аналізуючи образ ліричного героя, бачимо, що він палко закоханий у неприступну красуню. Вона не прихильна до нього, але це не зупиняє головного героя. Він ламає собі голову над тим, як це здобути її серце з того твердого горішка, в який вона його заховала. Завдання

не з легкий, але герой і не думає відступати, адже заради її кохання він ладен навіть згубити себе і свою душу.

Розглядаючи значення структури вірша, варто відзначити, що вона відіграє дуже важливу роль. Франко широко використовує у своєму творі риторичні запитання, паралелізм. Це додає твору певної монотонності та меланхолійності. Завдяки певним стилістичним прийомам навіть стилістично нейтральні слова набувають під його пером нового звучання. Так, наприклад, слово серденько, яке асоціюється з теплом і ніжністю, стає характеристикою холодної крижаної дівчини.

Протиставляє Франко і вроду своєї

коханої її жорстокому норову. Він не розуміє, як під таким янгольським обличчям може приховуватися така вперта і невблаганна натура. Та це зовсім не означає, що дівчина така з усіма своїми друзями та близькими в повсякденному житті. Проблема полягає лише в тому, що в її серці не палає вогонь кохання до юнака.

Поет використовує у своєму вірші велику кількість антитез та оксюморонів. Це створює атмосферу жорстокості на невблаганності долі, яка готова зіграти із закоханим злий жарт, не наділивши його обраницю тими ж почуттями. Але кохання в будь-яких його проявах є прекрасним, навіть якщо воно не має взаємності.