Аналіз вірша «Слабкий голос мій» Ганни Ахматової

Ганна Андріївна Ахматова – відома українська поетесса ХХ сторіччя. Народилася 11 червня 1889 року в місті Одесса. Більшість її віршів написані на трагічні теми. Причіна такої тематитки набута з особистих переживань у долі її та сім’ї.

Ще з раннього дитинства поетесса мала доволі багато «диких» звичок та вчинків (любила ходити босоногою, загоряла під сонцем до опіків шкіри та інше).

Ганна Ахматова – дуже емоційна людина, тому всі її переживання, почуття, думки ясно виражені у віршах.

Яскравим прикладом такої відкритості набула

робота «Слабкий голос мій», в якому поетесса показує противоріччя внутрішніх переживань. З одного боку бачимо покинуту жінку с розбитим сердцем, а з іншого боку відно цілеспрямовану впевнену в собі особистість.

В першому стані людина найчастіше замикається у собі, віддаляється від навколишнього світу і намагається повернути втраченні почуття, людину.

В другогму ж стані, саме в ньому представлена наша героїня, після розлучення Ахматова готова йти до бою, готова жити новим життям, досягати нових горизонтів незважаюи на перешкоди на своєму не легкому шляху: « Мені навіть легше стало без любові». Поетесса

проводіть ассоціацію кінця своїх любовних страждань зі скиданням ланцюгів, як звільненню від почутів.

З другого стовпчика вірша можна зробити висновки, що поетесса багато часу проводила у станні очікування. Такий стан зводив її з розуму. Навіть годинник на той час був її ворогом, стрілою, яка могла «вбити».

І ось тепер , вже після розлучення, усі минулі переживання втрачають свою значимість, силу. Життя набуватиме нового сенсу. З приходом світанку почнеться новий день і нове життя наповнене сил і радості:

«Як минуле над серцем влада втрачає!

Звільнення близько. Все пробачу,

Стежачи, як промінь вибігає і втікає

За вологому весняному плющу.».