Аналіз вірша Володимира Маяковського «Послухайте»
Володимир Маяковський був суперечливою людиною, тому й поезія його, м’яко кажучи, не є тим класичним прикладом чуттєвого словесного живопису. Це скоріше схоже на експрессійні вибухові сплески фарб, які не піддаються жодній класифікації. Не виключення й вірш «Послухайте!». Це наче звернення до всього світу з оголеною душею, бажання бути почутим та зрозумілим.
Романтичний герой – це лише одна зі сторін автора, мрійлива, по-дитячому наївна, але так по-дорослому не терпляча до посередності та байдужості. Тому й лунає через пітьму одноманітності
Але поет не скаржиться на вади людського характеру, ні! Наче це дві частини однієї особистості зійшлися в боротьбі. Герой немов вступає в дискусію зі скептичним опонентом, приземленим і недолугим для того, щоб переконати його: так жити не можна. З мовчазної згоди байдужих відбувається стільки поганого на цій землі! Весь вірш схожий
Ця поезія ритмічна, вона надихає запалюватися зіркою, прожити своє життя яскраво: з любов’ю, надією, вірою, постійними впертими намаганнями змінити якщо не увесь світ, то хоча б маленький світ навколо тебе.
Весь вірш пронизаний почуттями поета, наче він «цілує жилясту руку Бога» кожного разу, щоб зійшли зірки, інакше – смерть від цієї «беззоряної муки». Таке враження, що це сам Маяковський «ходить тривожний» у очікування зоряної ночі.
Аналіз вірша Володимира Маяковського «Послухайте»