Аналіз вірша Володимира Маяковського «Послухайте»

Володимир Маяковський був суперечливою людиною, тому й поезія його, м’яко кажучи, не є тим класичним прикладом чуттєвого словесного живопису. Це скоріше схоже на експрессійні вибухові сплески фарб, які не піддаються жодній класифікації. Не виключення й вірш «Послухайте!». Це наче звернення до всього світу з оголеною душею, бажання бути почутим та зрозумілим.

Романтичний герой – це лише одна зі сторін автора, мрійлива, по-дитячому наївна, але так по-дорослому не терпляча до посередності та байдужості. Тому й лунає через пітьму одноманітності

людського життя раптовий, наче блискавка, вигук: «Послухайте!». Так, зверніть увагу, підніміть очі догори, ці запалені зорі, що ви бачите кожного дня, вони ж невипадково тут, вони кимось і для когось світять, вони є, а це дивовижно саме собою! Для когось ці «плювочки» є «перлинами»…

Але поет не скаржиться на вади людського характеру, ні! Наче це дві частини однієї особистості зійшлися в боротьбі. Герой немов вступає в дискусію зі скептичним опонентом, приземленим і недолугим для того, щоб переконати його: так жити не можна. З мовчазної згоди байдужих відбувається стільки поганого на цій землі! Весь вірш схожий

на натягнутий нерв, на жарку суперечку, коли ти шукаєш все нові, і нові аргументи. І знову в запалі кличеш: «Послухайте!», і як за останню соломинку, чіпляєшся за надто емоційні доводи, і говориш не вірячи самому собі: «Значить – це комусь потрібно, щоб кожного вечора спалахувала над дахами бодай одна зоря?!»

Ця поезія ритмічна, вона надихає запалюватися зіркою, прожити своє життя яскраво: з любов’ю, надією, вірою, постійними впертими намаганнями змінити якщо не увесь світ, то хоча б маленький світ навколо тебе.

Весь вірш пронизаний почуттями поета, наче він «цілує жилясту руку Бога» кожного разу, щоб зійшли зірки, інакше – смерть від цієї «беззоряної муки». Таке враження, що це сам Маяковський «ходить тривожний» у очікування зоряної ночі.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(2 votes, average: 5,00 out of 5)


Аналіз вірша Володимира Маяковського «Послухайте»