Наше житя розпочинається з батьків. Ніжні матусині руки, її посмішка, найрідніші карі очі, українські пісні, проспівані мамою, її любов, що міститься у кожному рухові, кожному жесті чи слові… Батькова ласкава посмішка, теплі мозолисті пальці, трохи колючі вуса, голосні вигуки, кудлаті брови, забави на свіжому повітрі, його любов — у кожному вчинку… Бабусина посмішка, її найсмачніший в світі борщ, тепле сиве волосся, що пахне молоком і злегка свіжою травою, її добрі сині очі… Батьки — це найголовніше у нашому житі.
Людина приростає до батьківської хати корінням свого серця — саме тому розлучення з нею таке болісне та довготривале. Батьківська хата відображає в собі усе те, що ми нерозривно пов’язуємо з дитинством — матусину любов, сміх батька, бабусині страви, рідний садочок, маленького песика у ньому, по-дитячому яскраве сонце і сине небо — усі найсокровенніші спогади з самих глибин нашої душі.
Батьківська хата з’являється нам у тонкім мареві спогадів, у наших снах, в усмішках, кольорах, звуках, запахах, дотиках… Їі неможливо забути, неможливо відкинути й перестати кохати… Навіть тоді, коли вам здається, що ви вже не пам’ятаєте — насправді спогад усе ще живий и неперевершено свіжий, просто захований, він чекає свого часу…
Тепло родинного вогника з’єднує серця усіх членів сім’ї незалежно від відстані між ними. Сімейні традиції та звички, особливі прикмети, приказки, особисті речі і взаємна невсипуща любов — це те, що не дає розпастися навіть тим сім’ям, члени яких через якісь обставини живуть окремо. В той же час сім’ї, що живуть разом і втрачають це родинне тепло, залишаються повністю безпорадними і швидко розколюються.
Батьківська хата — це сховище найсокровенніших думок і переживань, місце відпочинку для душі та тіла, повне любові, поваги та затишку. Хата дає людині не лише «дах над головою» і захист від фізичної загрози у вигляді стихійних сил, холоду, злочинців тощо, а й уособлює собою місце цілковитого спокою та комфорту в родинному колі.
Батьківська хата — це все те, згадки про що живуть і будуть вічно жити в наших серцях, символ тепла і надії, місце, де тебе завжди приймуть, заспокоють і вислухають. Батьківська хата — це наші корні, наше гніздо, з якого ми починаємо свій довгий і тернистий шлях в світ.
Вірш поля верлена осіння пісня. Маленький твір про місто львів. Оповідання дивак скорочено. Парадокси комедії бернанда шоу пігмаліон. Розповидь на тему мий друг.
Батьківська хата