Берегиня

У сиву давнину наші далекі пращури вірили, що існує велика та водночас нескінченно добра богиня, яка дає життя і оберігає. Саме вони і вигадали це чарівне слово – Берегиня. Для когось це була надзвичайна жінка, для когось – любляча мати, для когось навіть таємнича русалка (існує легенда, що колись русалки дуже турботливо ставились до людей, тільки треба було дочекатись їх на березі, звідти і пішло слово «берегиня»)– але кожен з них вірив у божественне призначення Берегині, яка завжди була символом жіночої суті. І це був не

випадковий збіг: у давні часи одним з обов’язків жінки було підтримання вогнища у оселі, саме жінка найчастіше дбала про тепло, їжу та добробут.

Пізніше це почесне ім’я давали легендарним донькам України. Одна з них – славнозвісна Роксолана. До речи, роксоланами називали нащадків скіфів, які раніше населяли українські землі. Ось чому, опинившись Туреччині, дівчина отримала саме таке прізвисько, під яким її назавжди запам’ятав весь світ, як символ української жінки. Роксолана вразила іноземців своєю освiченiстю, красою i почуттям власної гiдностi.

Але найбільшу повагу викликала її незалежність, яку Роксолана

не втратила навіть будучи у полоні. Ця суто українська риса, мабуть, з’явилася у часи, коли чоловіки мали на довгий час вирушати на війну, домівка залишалась у жіночих руках. Саме тоді і виникли прислів’я: “Жiнка за три кути хату тримає, а чоловiк – за один”, “Немає кращого друга, як вiрна подруга”, “Господиня в дому – покрова всьому”.

Сьогодні берегиня – це найчастіше та, хто береже свій рід від усякого лиха, турбується та захищає, з ким добре та затишно. У особливо урочистих випадках так звертаються до матері. Багато українців вважає справжньою берегинею рідну землю.