Галицько-волинський літопис
Галицько-волинський літопис – нетлінна пам’ятка давньої української літератури. У ньому висвітлюються події XIII століття, коли правив князь Данило Галицький, а саме – 92 роки з галицько-волинського життя.
Схоже, що автор симпатизує Данилу, оскільки на це вказує зміст твору. У першій частині виражається неприховане захоплення діями князя. Почавши оповідь ще з дитинства Романовича, автор ніби пише на замовлення його особистий літопис. Він натхненно описує досягнення Данила у військовій справі, підкреслює особливий статус і акцентує увагу
Друга частина має дещо іншу тематичну спрямованість. Прихід Бурандая приковує увагу до Василька – Данилового брата. Цілісність оповіді порушується численними вставними фрагментами, що інколи суперечать одне одному.
У літописі м’яко згладжуються розбіжності між православним і західноєвропейським церковними світами. Католик, наприклад, сприймається як ще один віруючий християнської церкви, а не чужинець. Твір кидає світло на безліч подробиць з поля битви, загострюючи увагу на лаконічних і колоритних описах персонажів.
Читач може ознайомитися з піснями,
Автор зауважує вплив Данилового патріотизму на ставлення до українських земель чужинців. Німецький король високо поціновує національне вбрання князя, яке нагадує йому про стародавні традиції і зв’язок з предками.
Доволі цікавим епізодом у Галицько-Волинському літописі виступає легенда про євшан-зілля, яка утверджує силу патріотизму і відданості своїй Батьківщині. Варто було лише вдихнути запах євшан-зілля або, іншими словами, полину, як рідна земля кликала сміливих мужів своїх назад, додому.
Даний літопис має чітко виражений світський характер, оскільки висвітлює головним чином не церковне життя, а військові перемоги князя Данила та галицько-волинське буття.
Галицько-волинський літопис