Ідейно-художній аналіз поеми “Сон” Тараса Шевченка

Поема "Сон"- це сатира на деспотичний режим Миколи першого. Сатира – це різке глумливе висловлювання негативу людського життя, або рис людського характеру.

Епіграф до поеми "Сон" визначає завдання поета: розкрити людям істину, тобто сказати правду про суспільство зла і насильства. Ставлячи на першому місці серед катів і грабіжників народу російського царя, що "неситним оком за край світа зазирає", поет засуджує загарбницьку політику імператора Миколи I та його попередників. Ненаситність царя. автор передає через його бажання забрати загарбане в домовину.

Опис літнього ранку-фон першої картини поеми; це класичний пейзажний малюнок. Є істотна різниця у ставленні Шевченка до росіян-царів і росіян-трудящих.