Картини народного побуту в поемі І.П.Котляревського “Енеїда”

Поема І. Котляревського «Енеїда» – це великий шедевр української літератури. У цьому надзвичайному творі автор відображає побут українського народу кінця XVIII — початку XIX століття. Вже близько двох століть

«Енеїда» дивує читачів гумором, дотепністю, завзятістю та відвагою героїв.

І. Котляревський є першим автором, завдяки якому жива мова українського народу стала літературною. У своєму творі він відображає український народ, який має свою неповторну

культуру, побут, звичаї, характер, а також доводить свою думку про життєстійкість та силу нації, яка неодмінно стане вільною, вирвавшись з-під гніту.

Основою для поеми «Енеїда» став сюжет однойменної поеми Вергілія. В своєму витворі Котляревський переосмислив твір римського поета, котрий оспівував божественне походження імператорів владу Цезаря. «Енеїда» Котляревського написана у бурлескно-травестійному жанрі, проміж рядків якого читається віра автора в могутність свого народу.

У своєму творі Котляревський описує пригоди завзятого козака та моторного парубка Енея. В «Енеїді» ми зустрічаємося з найрізноманітнішими персонажами: тут і боги Олімпу, і звичайні люди, та навіть мешканці потойбічного світу. Однак у всіх епізодах поеми описується побут та життя українців.

В «Енеїді» широко використовується опис української етнографії та фольклору: гостинність українців, їх вміння звеселяти гостей. Наприклад троянців пригощали кулішем, кашею, локшиною з підливою індик, а звеселяли іграми в хрещика, панаса, ворона тощо.

Також автор змальовує картини ворожіння, поминок, вечорниць, що є втіленням України кінця XVIII — початку XIX століття.
«Енеїда» наче зачаровує своїх читачів багатством української мови, молодецьким духом, та невпинним оптимізмом українського народу. Навіть трагічні епізоди зображуються автором з гумором, що не суперечить одній з вічних істин: сумне та смішне завжди поряд.

Завдяки “Енеїді“, ми стали спроможними потрапити у далеку епоху, зануритись у колоритне життя українського народу, та зрозуміли, що лише великий, здоровий дух народу, його відвага та гумор живили Котляревського наповнювали вірою в краще майбутнє, бо народ, що володіє такою багатою культурою та мовою не може зникнути з лиця землі. Своєю «Енеїдою» Котляревський нарешті довів, що українська мова не є наріччям, а українці — великий народ.