Ліричне “я” Анни Ахматової

Історія життя однієї з найвідоміших Російських поетес викликає безліч суперечних емоцій, але ніхто не може сказати, що захват не є однією з базових. Цю тонку натуру, що присвятила свою душу творчості змалку називали «дикая девочка». Ні, не тому, що вона була не достатньо вихованою або поводила себе негідно до сімейного титулу дворян.

Вона просто отримувала задоволення від життя з самого дитинства: вона ходила босоніж та без шляпи, щоб відчувати всіма клітинками свого тіла тепло сонця та дух землі, вона любила купатись під

час шторму та загорати під час найпалкішого стану сонця.

Ця, з виду, спокійна та врівноважена натура насправді була дуже імпульсивна, та виховання не дозволяло вести себе так, як диктувала це її власна природа. Вона вимушена була дотримуватись певних правил етикетку. І у неї це вийшло! Вона набула собі слави витонченої та ліричної натури, і шанувальники її творчості досі цитують найвідоміші стрічки з улюблених шедеврів, створених нею.

Протягом життя Анна Ахматова керувалась далеко не тільки холодним розумом, який виділяв її серед інших жінок. Її творчість народжувало кохання, яким би воно не було: взаємне,

нерозділене, забуте… Для неї це почуття завжди було щастям, вона вважала, що якщо людина здатна кохати, вона здатна жити. Саме ця поетеса могла виразити декількома словами всю глибинну суть, яку можна розписувати як роман. Конкретні та одночасно абстрактні слова, малюють в головах читачів розмиті образи, які набувають своїх характерів до завершення творіння.

Ранні вірші Анни Ахматової стали найбільш популярними, адже вона оголювалась перед читачами. Вона розкривала всі найпотаємніші закуточки своєї душі, писала про те, як вона переживає кохання. Цим вона підкреслювала витонченість власних почуттів, особливості сприймання світу. Їй вдалось зайти «золоту середину» і в її віршах кожна сучасна жінка може знайти щось про себе та від себе. Дивно, але Ахматова зуміла описати всі потреби, всі емоції та особливості жіночої статі. Жінка, що хоча б один раз кохала, завжди знайде у віршах цієї поетеси щось піднесене.

Внутрішній стан цієї жінки так і залишився чимось загадковим. З однієї сторони вона була просто жінка, яка вміла кохати та віддаватись силі своїх почуттів, а от з іншої – вона немов знала як кохають інші. Саме тому її творчість – це своєрідне описання долі кожної жінки, що живе, адже живуть тільки ті, хто вміють бездумно кохати.