Любіть Україну у сні й наяву

Не раз доводилось чути від людей, що вони не патріоти, бо їх не влаштовує власний рівень життя. Такі слова мною сприймаються болісно. Мабуть, люди не завжди розмежовують поняття «країна» та «держава».

Щоб з тобою не відбувалось у плані фізичному – це наслідки або наслідки твоїх вчинків, або вчинків парламентарів. Патріотизм же – почуття любові до рідної землі, на якій ти виріс і на якій виросли твої батьки, до своєї культури, традицій, мови, усвідомлення того, чия в тобі тече кров.

В українців же такі почуття, на мою думку, мають бути чи не

найсильнішими в світі, адже скільки всього довелось нам пережити та вистраждати, аби зберегти самих себе. Наші предки боролись, щоб існували ми не одну сотню років, починаючи від війн із Золотою Ордою, закінчуючи протистояння червоному терору тоталітарної системи. Тож в першу чергу ми маємо пишатись тим, що нас не здолали, як древлян.

Нажаль, в багатьох містах такі почуття викликають зневагу. Особливо серед молоді з низьким рівнем освіти. На мою думку, все має стати навпаки. У всіх народах світу, якщо ти не любиш свою країну – ти не повноцінний громадянин. Не можна цуратись своєї країни, мови, культури. Виховувати

наступні покоління також треба обов’язково вирощувати з вже привитим почуттям патріотизму.

Слід пам’ятати, що ми незалежний, окремий, неповторний народ. Тільки змінивши свою свідомість та своє ставлення люди зможуть змінити і своє теперішнє та майбутнє. Треба зрозуміти абсолютно, що українці мають лишатись власне українцями і не потрібні ніякі приєднання до інших країн та асиміляції.

Патріотизм – це таке ж нормальне та здорове, обов’язкове почуття людини, як і любов до батька й матері. Тож хочеться додати слова класика: «Любіть Україну у сні й наяву» і вона полюбить вас також.