Любов є запорукою порозуміння в сім’ї

Чому розпадаються сім’ї? Чому людина, яка ще недавно була дорогою і коханою, стає нестерпною і ненависною? Куди дівається любов?

Про кохання стільки всього сказано, заспівано, зіграно і намальовано, що, здається, і додати вже нічого. Справді, любов – то джерело, яке напоює кожного життєдайною енергією, спонукає творити, досягати значних висот. Той, хто має в коханні взаємність, виглядає задоволеною, щасливою, лагідною людиною. І навпаки, якщо немає в житті кохання – немає і сенсу до чогось прагнути.

У нашому суспільстві сім’ї створюються

тільки з власного бажання чоловіка й жінки, що кохають одне одного, і ніхто не може впливати на вибір дружини чи чоловіка. Щоправда, інколи трапляються мами, які вважають, що краще знають, на кому женитись їхньому синочку чи за кого йти заміж єдиній принцесі-донечці, але й вони не в праві змусити дітей створити сім’ю без кохання.

Але одружитись – це одне, а зберегти сім’ю, почуття – це набагато складніше. Виявляється, любити треба вміти, а не просто думати, що любиш.

Здебільшого чоловіки, одружившись, гадають, що не варто дружині приділяти стільки уваги, скільки коханій дівчині. Мовляв, і так ніде не дінеться.

І монотонно, кожного дня своїми власними силами знищують у своїй дружині почуття до себе. А потім дивуються – та як вона могла зруйнувати сім’ю? А вона змогла, бо перестала відчувати себе коханою, жаданою, єдиною.

Часто доводиться спостерігати сім’ї, де дружина буквально розчиняється в житті чоловіка, живе його проблемами, його бізнесом, спілкується тільки з його друзями, не маючи своїх, виховує дітей, виконує всю домашню роботу і в один прекрасний день залишається сама. Кляне зрадника і всім розказує, як вона кохала, сорочки прасувала, котлети готувала, пилинки з чоловіка здувала і не розуміє, що й від такої любові можна задихнутися.

Щоб зберегти сім’ю, потрібно вчитись любити, розуміти, прощати і не забувати, що сім’я складається з двох особистостей, і кожна з них має право на власну самореалізацію.