Людина у романі Стельмаха «Правда і кривда»

Михайло Стельмах — цікавий самобутній талант, один з видатних художників слова. Одночасно — поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Жанровий і тематичний діапазон його творчості досить широкий, художня палітра на диво різнобарвна, приваблива; стиль його письма чарує, полонить читача.
Одним з кращих його творів є роман «Правда і кривда», адже його життєвий матеріал, гуманізм роблять його дорогим для всіх читачів.
Велика любов до свого народу, до рідної землі, до людини пронизує роман. Гуманістичні

ноти чуються протягом усього твору, а барвистість мови, романтична піднесеність стилю письма вражають нас своєю неперевершеною красою.
Письменник сміливо і правдиво розробив дуже важливу і актуальну, політично гостру проблему того часу, розробив у художньо досконалій формі, що має високе естетичне звучання. На сторінках «Правди і кривди» з ясною виразністю звучить тема людини і величі її духу, що перемагає в найтяжчих боях і труднощах — і там, де точиться безкровна, але не менш напружена боротьба за торжество людяності. Перемагає, як би тяжко не доводилось їй пробивати собі шлях за певних історичних обставин.
Основна тема роману — це показ життя українського села в останні роки війни та перше повоєнне літо;
відбудова зруйнованого в часи війни колгоспу та подолання великих труднощів у відбудові народного господарства.
Однією з головних ліній роману є життя і діяльність Марка Безсмертного, боротьба за відбудову рідного колгоспу, за торжество правди в житті, за налагодження життя колгоспників, за зміцнення їхнього добробуту.
Марко Безсмертний — це людина високої ідейної . переконаності, душевної чистоти та щирості. Йому притаманні любов до людей, уболівання за їхню долю і щастя, бажання правди і справедливості в усьому. Марко є непримиримим борцем за втілення правди в життя, він ворог всякої кривди. Своє життя Марко висловив у таких словах клятви: «Хоч би на яких вогнях довелося горіти мені, я буду до останку служити людям». Образ Марка розкривається протягом усього твору, з кожним розділом ми дізнаємося щось нове про нього. Марко пройшов сувору школу життя, тяжкий трудовий шлях. Орати, сіяти, милуватися землею, плодами своєї праці, жити по-людськи — ось мета в житті цього героя.
Провідна риса характеру Марка — людяність. Він хотів би, щоб усі люди були добрими, щирими і сердечними. До негідників, держиморд і п’явок типу Безбородька чи Киселя Марко ставиться як до ворогів, бореться з ними. Марко чуйний до людського горя. Ідучи полем серед хлібів, милуючись врожаєм, Марко думає:
—… Наче все показує на врожай. Ой, як він зараз потрібний людям: хай за всі роки злигоднів у них на столі тепло ляже добрий хліб.
Односельчани полюбили Марка як свого охоронця. Великий працелюб, Марко Безсмертний, до самозабуття віддавався громадській справі.
Михайлові Стельмаху належить одне” з провідних місць у розвитку української пожовтневої літератури. Секрет народності, широкої популярності Стельмахових творів слід шукати в його закоханості у світ.