Мати – берегиня дому нашого

Як чудово, що в Україні стало доброю традицією відзначати в другу неділю травня день Матері, берегині сім’ї, духовної опори роду. Вона береже звичаї своїх попередниць, встановлює власні родинні традиції, творить неписане законодавство стосунків у своїй маленькій державі, ім’я якій – родина. До матері прислухаються, її поважають. Де вона в пошані, там лад і спокій. Споконвічні закони народної моралі українців возвели жінку на п’єдестал і водночас поклали на неї найвищу відповідальність – за родину, рід, народ, його незнищенність.
Мама…. Закрий очі й прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Улюбленими піснями наших матерів є колискові, у яких звучать і безмежна любов до своєї дитини, і материнські мудрі настанови, і роздуми про добро і зло.
У народі кажуть, що найсвятіша любов материнська.
Єдність матері й дитини є символом гармонії. Без неї настає хаос. Згадаймо трагічні штрихи, якими окреслює Шевченко у своїх пророцтвах майбутні суспільні катаклізми:

…Одцурається брат брата і дитини – мати.
Гармонія світу втілюється поетом так:
І буде син, і буде мати. І будуть люде на землі.

Священними в народі є не тільки єдність матері й дитини, а й обопільні обов’язки матерів перед дітьми і дітей перед матерями.
Словом мати ми звемо рідну землю, на якій народилися й виросли, яка нас годує. «Земле моя, всеплодющая мати!» – читаємо в Івана Франка.
Матір’ю, ненькою здавна називав наш народ свою Україну. Матір’ю називає в багатьох творах Україну й Тарас Шевченко:

Обніміте ж, брати мої, найменшого брата,
Нехай мати усміхнеться, заплакана мати!

«Словом про рідну матір» назвав свою поему, присвячену Україні, Максим Рильський. «Матері забуть не можу»,- писав про Україну Павло Тичина. Своє синівське право і щиру розмову з матір’ю-Україною відстоює у своїх віршах Василь Симоненко.
Мені здається, що образ матері-жінки і образ матері-України найорганічніше злиті у вірші В. Симоненка «Лебеді материнства»:

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину

Це пересторога матері над колискою улюбленого сина, бо двох батьківщин, як і двох рідних матерів, не буває, і навіть коли синові доведеться загинути, то прийдуть «з України верби і тополі», щоб стати над ним прощальною сторожею…




Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!

Смишний випадок из життя учнив. Лист до матері. Оповідання про гроші. Облога буші скорочено. Маю честь бути українцем.

Мати – берегиня дому нашого