Видатний письменник — новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напряму — символізму, бо його поезія — це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви.
Вороний — справжній поет, бо вважає, що не має права бути осторонь реальної дійсності, не байдужий до страждань свого народу:
О ні! Я, взявши в руки зброю,
Іду за генієм до бою,
Рубаюсь з ворогом, співаю,
В піснях до бою закликаю
Всіх тих, що мляві та недужі,
Чи під укриттям сплять байдужі… Так, у вірші «До моря» автор проводить паралель між морем і поетом, вказує на зв’язок між ними: сила і таємність.
Як ти — неосяжне, хитке, таємниче,
Як ти — чарівливе, як ти — бунтівниче
Така ж і душа у співця;
Тому і до тебе вона так прихильна,
Що тут і кайданів не зносить — і вільна,
Бурхає, як ти, без кінця. Тому марно звинувачували М. Вороного у декадентстві, були до нього несправедливими, бо як бачимо, він розумів, що поет — слуга народу, захисник його інтересів, творив для народу, подаючи йому надію і віру.
У багатьох його поезіях бачимо образ знедоленої Батьківщини, серце щемить від болю, душа розривається адже він мріє бачити свою землю, рідний народ вільним:
О рідна земле, люба моя нене!
Чому, припавши до твоїх грудей,
Я тільки плачу, як дитя нужденне,
А сил не набираюсь, як Антей?
Чому надія, що злетить до мене,
Щезає раптом геть з моїх очей?
І падаю, мов той Ікар безкрилий.
«Мандрівні елегії»
Вершиною творчості Вороного є поема «Євшан-зілля», в якій письменник уславлює дух непокори і свободи. У кожній людині повинно бути найсвятіше почуття — це любов до рідного краю, до своєї землі. У риторичному запитанні він таврує тих, хто відцурався свого роду, землі — України:
Де ж того Євшану взяти,
Того зілля — привороту,
Що на певний шлях направить,
Шлях у край свій повороту?! Вороний оригінальний і своїми образами і художнім стилем. Його твори хвилюють нас, чарують, бо є шедеврами українського символізму.