Мої права

Декларація прав людини була прийнята міжнародному товаристві близько сімдесяти років тому назад. Дата «10.12.1948» стала точкою відліку природніх прав людини.

Дивовижно, що процес створення переліку універсальних прав, що могли б поширюватися на будь-кого, зайняв у людської цивілізації тисячоліття. Проте у сучасному світі я маю можливість з впевненістю заявляти про свої права, адже вони затверджені світовим законом.

Простота та ясність прописаних істин дозволяє навіть дитині, що вміє читати, зрозуміти їх.

Перше і, безумовно, головне

право — право на життя, що є священним. Я має можливість не виживати від дня народження до дня смерті, а жити гідно! Право на гідність та волю — це захист від принижень (як моральних, так і фізичних), побоїв, залякувань, примушень. Рішення приймаються в залежності від мого бажання, вибору.

Чи відомо вам, що кожна людина має право на приватну власність, зберігання приватного життя у таємниці? Приватною власністю може стати будь-що: квартира, телефон, машина.

Охороною прав займається держава. Але ще у недалекому минулому держава була головним ворогом людських прав. Наприклад, хлопці, котрих відправляли на розстріл,

якщо ті не бажали служити.

До неіснуючої категорії «незахищених від держави» відносилися нездорові жінки: прислідуючи досягнення цілі «чистої нації», представники влади не дозволяли їм вагітніти.

На превеликий жаль, у деяких країнах права людини не поважають. У світі існують держави, де дискримінація та утиск свободи — звичайне явище. Нерідко багаті та владні громадяни отримують привілеї у правах, а простий народ так само страждає.

В моєму серці жевріє надія про щасливе суспільство майбутнього, де усі знають свої та поважають чужі права. Я мрію про світ, кожна держава котрого буде захищати свободу своїх громадян. Кажуть, якщо сильно чогось побажати, то воно обов’язково здійсниться… Я бажаю, щоб на планеті Земля не було місця для горя, сліз, кривди!