Моральні уроки комедії «Міщанин-шляхтич»

В творчому доробку видатного драматурга Мольєра існує величезна кількість найрізноманітніших п’єс, в яких він філософськи відобразив майже всі реалії нашого життя й майстерно саркастично розкрив усі людські недоліки. В усіх його комедіях провідною є не стільки розважальна, скільки повчальна функція (як і в інших творах епохи класицизму), адже Мольєр мав за мету довести читачу  важливість певних життєвих цінностей та показати негативні сторони таких людських негараздів, як жадібність, заздощі тощо.

Один з найвідоміших і найповчальніших

його творів — комедія «Міщанин-шляхтич», в якій розповідається про міщанина Журдена, який хоче «вибитися в люди» й стати дворянином, помилково вважаючи, що для цього йому треба лише мати гроші та освіту. Щоб отримати останне, він похапцем наймає вчителів філософії, танців, фехтування, риторики, музики, але, не розуміючи нічого з переліченного й вимагаючи швидкого результату майже без зусиль з власного боку, він лише виставляє себе на посміховисько, не слухаючи порад ані своєї дружини, ані Ніколь, які бажають йому лише добра. Він просто не хоче бачити світ таким, яким той є, і потопає у мареві помилкових цінностей.

На

жаль, Журден не розуміє, що титул дворянина без правильного виховання не значить нічого. Відношення Журдена і графа Доранта демонструють нам приклади типових «натягнутих» стосунків, а сам граф разом з маркізою Доріменою є явними доказами того, що дворянство й високі чини не обов’язково поєднуються з чесністю та вихованістю, і навіть люди «голубої крові» й найчистішого походження можуть втілювати у собі найгірші людські якості — лицемірство, підлестливість, хитрість тощо.

Граф Дорант, майже повністю обанкрочений і шукаючий забезпечену наречену, а гроші на подарунки виманюючий у нерозумного Журдена — хіба приклад для наслідування? Дорімена, яка «закохалася» у «багатого» графа, який щедро дарує їй дорогі подарунки — хіба гідна поваги?

Мольєр яскраво описує нам усю несправжність їх почуттів, критикуючи таку поведінку, адже такі стосунки ніколи не продовжуються тривалий час, розпадаючись після перших негараздів на шляху «закоханих». Натомість у п’єсі є й герої, почуття яких неприховані й справжні — це Ніколь і Ков’єль, Люсіль і Клеонт.

Історія Журдена демонструє нам людину, повністю захоплену жадобою грошей і слави (титулів, чинів) і роблячу нерозумні вчинки, тим самим зневажаючи саму себе. Мольєр таким чином підкреслює те, що головне для людини — не гроші й дворянські чини, а те, що знаходиться всередині, те, що робить людину людиною.

Ця п’єса — не стільки комедія, скільки справжня енциклопедія життя суспільства і всіх його недоліків, актуальна й досі, адже час йде, а найважніші цінності та найгірші негаразди людей завжди залишаються незмінними.