Мотив історичної пам’яті в поезії по творчості Ганни Ахматової

Твори Ганни Ахматової широко відомі в Росії і за її межами. Розглядаючи мотив історичності в поезії Ахматової, слід зазначати, що всі витоки цього мотиву лежать в просторах Тверської губернії. Домом зробив ці місця чоловік поетеси Микола Гумилєв. Саме там Ахматова працювала над своїми творами. Першими віршами, які несуть в собі мотив історичності є «Чіткі», «Біла зграя».

Дім Гумілєвих став місцем, де має побувати кожен, хто любить творчість цієї неперевершеної поетеси.  Вона і сама дуже любила і поважала свій дім, свій рідний край, закликаючи

ніколи не забувати про Батьківщину.

Анна Ахматова говорила, що без історичної пам’яті людина гармонійно розвиватися, стати особистістю. Саме пам’ять визначає його любов до минулого, ця пам’ять виховує шляхетне почуття турботи про навколишній світ та про коріння споріднення з ним, без яких не може бути щастя й радості для  нормальної людини. В історичній пам’яті Ахматова персоніфікує себе із загальними сумами й тривогами тогочасної Росії.

Війна стала справжнім випробуванням для поетеси. Вона була патріоткою своєї країни.

Жінка звертається до образу Богородиці, що століттями була покровителем

російських воїнів. Вони брали ікони з образом святої, щоб та захистила їх та їх рідних. Поетеса дуже переживає за те, як закінчиться війна. Тільки це не перша війна, та не перша трагедія народу, яку прийдеться побачити Анні Ахматовій. Вона стала символом цілої епохи, вона цю епоху і завершила, передав свій приклад наступним поколінням поетів.

Анна Ахматова була в числі тих, хто не дав соціалізму заполонити культуру Росії, боролась до останнього, відстоюючи право творити так, як того потребувала душа та народ. Такий досвід є досить трагічним, але він став важливим для поетів 60-80-х років. Жінка показала історію, сама увійшла в неї, залишаючи важливих добуток.