Моє відношення до Володимира Ленського
У творі Олександра Сергійовича Пушкіна «Євгеній Онєгін» яскраво змальований образ, юнака двадцятих років дев’ятнадцятого століття – молодий письменник Володимир Ленський. У цьому персонажі Пушкін відобразив характер, який абсолютно суперечить особистості Онєгіна.
Ленський є молодим юнаком, який уже у вісімнадцятирічному віці є дуже талановитим ліричним поетом, який є прихильником тільки передових переконань, а саме про вільний народ. Але не зважаючи на всю його талановитість та переконання, цей персонаж абсолютно не досвідчений
Дослідження реальності він заміняє вірою у власні ідеали, у ідеальне кохання, безкорисливу дружбу, тощо. Тому, коли Ленський стикається з ситуаціями та вчинками, що суперечать його ідеалам, він впадає у розпач та зневіру, і всі свої страждання переносить у свої вірші, або скоює необдумані вчинки, через свою молодість. Така його поведінка викликає лише жалість та сум, оскільки цей наївний та палкий юнак, все ж є шляхетною, з чистою душею людиною, до того ж ще й талановитою.
Надалі не відомо як склалася б його доля, якби не куля Онєгіна. Можливо він став
Отже, можна зробити висновок з вищевказаного, що Пушкін зобразив Ленського як дуже наївного та тендітного юнака, який не має жодного уявлення про реальний світ. Він є прихильником нових переконань про волю всього народу, але коли він стикається з реальними ситуаціями, які не мають нічого спільного з його власними переконаннями, Ленський впадає у відчай і депресію, під впливом якою скоює помилку, що коштувала йому життя.
Спочатку до такого персонажа відчуваєш симпатію, а згодом жалість і сум, через то, що талановиті люди або гублять себе самостійно або згинаються під впливом жорстоких обставин. Та не зважаючи на все, Ленський запам’ятовується, його ідеї та наївні погляди на життя викликають прихильність у більшості читачів.
Моє відношення до Володимира Ленського