Твір: Українська народна пісня
Пролітають буремні віки, змінюються за вікном століття, відходять у вічність люди, події, проблеми. Та є в цьому мінливому світі вічні цінності, над якими не владний час. По-справжньому незнищенними є тільки духовні скарби. І український народ багатий ними, як ніхто інший. Адже не дарма живе у пам”яті народній легенда про те, як Господь ділив скарби між різними народами.
Останньою до нього підійшла сором”язлива дівчина Україна. Подивився Всевишній у свою скарбничку і побачив, що не лишилося там майже нічого, крім пісні. І Бог подарував
Пісня була з людиною завжди: і в часи лихоліття, і в щасливу годину. З”являлося на світ дитя, і щаслива мати співала йому колискову про Котика-Воркотика. Підростав юнак, ішов до війська, і сумна пісня про солдатську долю линула йому услід. І чи не найбагатшою на співи є весільна обрядовість, де кожна дія супроводжувалась піснею. Навіть коли людина відходила у вічність, для обряду наймалися жінки-плакальниці, які тужливим співом оплакували покійного.
Народна пісня була і залишається завжди доречною – і в праці, і в бою. Тому
Співали українці і на свята, складаючи пісні відповідно до календарної обрядовості. Зійшов сніг із землі, прилетіли перелітні птахи – і вже звучать по селах веснянки. Прийшло свято Купала – палають вогнища, пливуть по річковій бистрині вінки, і лине ніжна дівоча пісня. А вже такого розмаїття колядок та щедрівок не почуєш у жодному куточку світу.
Зриваються невблаганні листочки з календаря життя, змінюються покоління, а з ними – і звичаї, традиції нашого народу. Та маємо ми щось особливе в народній скарбничці, зокрема, і народну пісню, яку повинні пронести крізь віки прийдешнім поколінням, щоб не зміліла, не висохла ріка нашої духовності.
Ми е були и будем ми.
Твір: Українська народна пісня