Народна творчість і сьогодення
Не буду з’ясовувати, що таке народна творчість, бо більш-менш чітке визначення цього поняття існує, хоча універсального визначення немає, бо жанрова різноманітність дуже велика, а специфіка розвитку того чи іншого жанру ще строкатіше. Визначень на сьогодні існує багато, та всі вони не охоплюють глибинної суті народної творчості, бо вона в деяких своїх жанрах намагається бути консервативною (весільні пісні або інші, що пов’язані, наприклад, із Святвечором, Різдвом, народинами, хрещенням, похоронами тощо). Та все ж у переважній
Для прикладу хочу назвати такі жанри народної творчості, як анекдот, народна усмішка, сучасне весілля, прислів’я, приказки, примовки. З’явився такий вид народної творчості, як міський фольклор. А я б ще додав студентський фольклор, шкільний, дитячий.
З одного боку — це сучасна творчість, забарвлена сучасною лексикою, з іншого боку
Особливо мене вражає великий набір примовок, спрямованих на виховання культури мови. Призначення цих примовок — навчити дітей (а може, і не тільки дітей) ввічливо й правильно розмовляти, правильно використовувати слова і не засмічувати мову, оберігати її від різних нашарувань та грубої лексики.
Мої спостереження на канікулах у бабусиному селі. Проходить мимо гурту людей якийсь парубійко і байдуже до когось вітається: «Здоров!» І тут же негайна відповідь-примовка: «Здоров» — до коров, а до людей — «здрастуйте». Або таке: відповідаючи на якесь питання, хтось із дітей каже: «Да». А у відповідь чує: «Да» — свиня вуха пооб’їда» (це має означати, що треба казати українською мовою «так»).
Часте й невиправдане вживання «ну» тут же буде припинене зауваженням: «Не запрягав, то й не нукай, поганяти не будеш». І вже на геть неввічливе привітання «здрасьтє» отримаєш відразу: «Не засьтє» (це означає: привітайся по-людськи). Або вживання слова «жалко» замість «жаль» викликає таке зауваження: «Жалко у бджілки». І ще: часто діти, які особливо не турбуються про те, як вони спілкуються, замість запитального «що» можуть сказати: «Га?»
На таке неввічливе «га» не забариться відповідь: «З’їж те, що плига!» І даремно дехто вважає, що фольклор — це щось історично минуле, що зберігається у фольклорних збірниках. Народна творчість жива, допоки живе народ, який створює нові види, жанри і реагує на всі суспільні процеси, що відбуваються в Україні. Треба тільки бути уважним спостерігачем, а може, й дослідником, наприклад дитячого фольклору. А останнім часом навіть почали говорити про сучасну жаргонну мову. Це неґативне явище стало завойовувати свій простір у спілкуванні, особливо це властиво підліткам.
Упевнений, що народна мудрість і тут не забариться — відреагує відповідним чином, щоб викоренити це явище з нашої милозвучної та красивої мови. Але це зовсім інша тема.
Народна творчість і сьогодення