Ніч перед Різдвом

У зимову пору сонце рано заходить, тому і темніє швидко, та це зовсім не привід сумувати. На вулиці біло і світло від снігу, який пухкою ковдрою позастеляв усе довкола. А сам він, під місячним сяйвом, виблискує діамантами та самоцвітами. Дерева, у снігових шапках, виглядають казковими велетнями. Увесь світ стоїть мов заворожений.

Найчарівніша із зимових ночей – ніч перед Різдвом. Здається, що в цей час не тільки люди, а й природа принишкла в очікуванні дива – появі яскравої зорі, що сповіщає про народження спасителя людства, Ісуса Христа. Навіть

люди не віруючі відчувають в різдв’яну ніч якесь дивне, радісне внутрішнє піднесення.

Ще з сивої давнини так повелося, що цієї ночі уся сім’я повинна зібратись за святковим столом, адже це Святвечір. Увесь день, а особливо вечір , люди намагаються створювати образ щастя, миру та багатства у своєму домі. Особливу увагу приділяли в цей вечір приготуванні святкових страв. Свята, багата вечеря приготована з дотриманням усіх обрядових дійств, має магічну силу. Обов’язковою стравою є кутя, виготовлена із зерна з додаванням меду, маку, горіхів.

Всього на столі повинно бути дванадцять пісних наїдків, приготованих

із різних плодів подарованих землею. Та сідати вечеряти можна лише після того як на небі засяє вечірня зоря. Зазвичай, старший у родині благословляє вечерю та пригощає всіх кутею. Надзвичайно раді гостям у Святвечір. За народними повір’ями, гість, у цей, святий вечір, приносить щастя в дім.

Після домашнього застілля, онуки несуть вечерю бабусі з дідусем. Їм до вузлика кладуть куті, узвару, та потроху всього зі святкового столу. А після вечері розпочинаються забави – ходять колядники. Колядують усі: діти, молодь, дорослі. Особливо веселими є ватаги колядників із «Звіздою», дзвоником, березою та козою. Колядники вітають кожну родині з Різдвом, співають колядки, а вдячні господарі радо їх пригощають.