Опис осіннього лісу

Осінь – дивовижна пора, коли золото ллється з дерев під ноги, коли після літньої метушні усе поступово стихає, заспокоюється, готується відійти до сну, щоб потім, через кілька місяців, знов поринути у вир життя з новою силою.

Найдивовижніша картина осіннього пейзажу у всій красі виникає саме у осінньому лісі, де природа щедро розсипає витвори мистецтва у своїх володіннях.

Крони дерев поступово фарбуються в надзвичайно теплі, багряно-золоті кольори, красу яких неможливо передати будь-яким пензлем навіть надзвичайно віртуозного художника.

Від легенького, ніжного подиху ще теплого пестливого вітерцю уся ця чудасія починає кружляти у повітрі, забарвлюючи його ароматами затишку, казки, дивовижі.

А он там між великих, гілок кремезного дуба, що, певно, бачив як творився сам світ,
готується до зимівлі маленька пухнаста білочка. Вона збирає жолуді, горішки, насіння та все це ретельно та дбайливо ховає до свого будиночку, який причаївся у затишку тіні листків величного дерева. А поруч пташина сім’я готується до перельоту у надзвичайно далекі дивовижні теплі краї.

Мама останній раз годує діток у їхньому рідному гнізді. Шукаючи затишку

у могутнього велетня поруч риє нову нору лисиця. Її шубка вже змінюється на іншу, більш теплу та розкішну. Швидко роздивляючись навкруги хитрими маленькими очима, вона шукає собі здобичі.

Трохи далі протікає чисте джерельце – серце цього лісу. Воно не припиняє існування, навіть тоді, коли довкола всі поснуть, коли зима величаво ввійде в свої володіння і почне правити в повну силу.

Ось маленький золотий кораблик – листочок липи. Відчувши шепіт вітру, він ринувся з ним у танець і почав кружляти у дивовижному осінньому вальсі.

Зайдеш до лісу, подивишся навкруги і відчуваєш панування справжнього натхнення. Тут живуть музи, а природа – найвеличніший творець, який коли-небудь існував на планеті