Коли сніг починає танути, а пташки вже заводять весняних пісень, особливо яскраво згадується краса дідового саду. Часом здається, що то й не сад зовсім, а якась жива казкова країна, котра прокидається кожної весни, а восени засинає.
Сад, який ще тільки-но прокинувся, виглядає просто неймовірно. Вишні, черешні, сливи, яблуні, груші та абрикоси буяють запашним квітом. Коли ввечері дивитися з вікон веранди на цю красу, то ввижається, ніби то на всі садові дерева опустилась пухка мана, яка от-от пропаде, і в такий момент неможливо всидіти в домі. Тоді негайно треба перевірити чи то все справжнє, чи якесь магічне дійство коїться в саду. Та ця магія триває не довго. В якийсь момент з дерев починають сипатись тендітні пелюстки, а через кілька днів крім молодого непевного листя на них не залишається нічого.
Але насправді закінчення цих чарів стає початком для інших, навіть більш вражаючих. Після того як квіти осипались дід починає ретельно оглядати всі дерева та кущі – це він шукає зав’язь. І залежно від того, скільки він її знайде, рік буде вважатися урожайним чи навпаки. З часом, щоб помітити ту зав’язь, вже не треба особливо приглядатись: маленькі яблучка, грушки, вишні, сливи та абрикоси вже сміливо визирають з листя. Часто їх буває так багато, що діду доводиться підпирати гілля дерев, бо інакше воно може поламатись від занадто великої ваги.
Коли сонце стає припікати по літньому, починається ягідна пора. Тоді сад стає веселим та яскравим. З усіх його кутків виглядають різноманітні ягідки. Величенька латка землі аж червона від стиглих соковитих суниць, а біля неї довгий ряд малиннику, котрий старанно підставляє свої ягоди під сонце, і вони вже навіть ледь-ледь порожевіли. А там ще чорна смородина, червоні та жовті порічки, темно-червоні черешні… Але проходить і їх час.
Та невдовзі достигають яблука, груші і абрикоси. В цей час сад видається вже злегка втомленим. Він ще красується палахкими фруктами, і ще тільки починає наливати соком виноград, але ти вже розумієш – це початок кінця.
І справді, якось раптово підходить той час, коли він віддає свій останній подарунок – рясні грона соковитого винограду та пізній сорт яблук. І все… Струсивши пожовкле листя, сад міцно засинає аж до весни. І лише дід час від часу продирається крізь наметений сніг, щоб принаймні просто доторкнутись до своєї сплячої казки.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Міні твір м чурай віють вітри. Над чим змушує замислитися поема наймичка. Найдорожча для мене людина. Новаторський зміст п'єси життя галілея бертольта брехта. П'яний корабель розбір.
Опис саду