Володимир Михайлович Сосюра — талановитий поет-лірик, співець боротьби і кохання, неперевершений майстер чарівного слова. Він співець червоних, суворих осінніх вітрів: важких років, замріяний живописець світанків, журавлиних перельотів і голубих далей. Поет був ніжний, мов пісня солов’їна і тривожний, наче грози революції. Сила його поезії в емоційності.
Танцює вітер кучерявий,
Зоря на обрії згаса.
Багряний лист, пожовклі трави —
Мелодій осені краса.
Там десь Дніпра сталеві хвилі.
Кудись я стежкою іду.
І, щастя квіти запізнілі,
Сумують айстри у саду…
Осінь у природі… Осінь життя… Сосюра сприймав її як час плодозбору, тихої замріяної краси. Його цикли осінніх мелодій здебільшого пройняті глибоким оптимізмом, вірою у вічну молодість своїх творів. Про причини, які зумовлюють оптимістичне звучання їх на новому стані життя і творчості, він щиро зізнається перед читачем:
Мов два мене: один ще юний, юний,
а другий, що й казать, уже старий,
Та їх серця одні єднають струни,
І тому я незмінно молодий.
Поетична книжка Володимира Сосюри «Осінні мелодії», в якій найповніше відбилися осінні настрої поета, — це пісня щирого й відданого серця, що бринить на найтоншій струні.
Од дум ніяк я не засну, —
вони біжать, нема їм краю…
Блажен, хто осінь на весну в
натхненній пісні обертає.
Поезія Сосюри щира, завжди була співом душі відкритої, людяної, дивовижно тонкої і ніжної у своїх почуваннях. Лірика кохання, лірика людського серця незмінно звучала в ніжній поезії Володимира Сосюри.
Осінній сад, жоржни печаль багряна,
Стрясають їх пориви вітру злі,
І дерева жаліються туманам,
Що вже так мало листя на гіллі.
Розриви хмар — неначе ополонки,
Немов замерзло небо в вишині.
І профіль твій так чітко і так тонко
Мені зоря малює на вікні.
Поет творив багато й натхненно, і його голос нагадував собою криницю, якої не вичерпнути ні влітку, ні
восени.
Поезія Володимира Михайловича є відгуком щирим і простим на почуття людини, на ніжність і пристрасність і людського серця.
Чарівне багатство лірики Володимира Сосюри яскраво промовляє про те, що їх автор увійшов у поезію як натхненний співець життя, він поруч із нами, він житиме вічно.