Основи щасливого буття на землі (за творчістю Г. С Сковороди)

Твори Григорія Савича Сковороди посідають особливе місце в історії української літератури. Адже в своїх літературних працях автор легко та просто висловлює свою життєву філософію. Більшу частину життя мандрівний філософ прожив серед простого народу. Усюди, де він з’являвся знаходив приязнь людей та їх розуміння.

Його твори мають величезну цінність для української культури, адже в них простими словами написані істини для досягнення людиною щастя й гармонії зі світом, що її оточує. Мандрівний педагог у своїх працях вчив

бачити красу в природі та її гармонію. А всі його твори – це, на мою думку, збірка найголовніших принципів щасливого життя людини.

Як стверджував великий філософ, людина не буде щасливою, діючи проти своєї природи, а пізнання природи – це пізнання Бога.

На думку Г. Сковороди, людина ніколи не буде щаслива у неволі. У пісні «De Libertate» («Про волю») автор наголошує, що золото – ніщо у порівнянні зі свободою. А для того, щоб змінити світ навколо, треба змінитися й самому – вчив Сковорода (як він писав, «пізнай себе»). Знаючи свої можливості, людина може визначитися зі своїм життєвим шляхом, знайти своє місце

в суспільстві й принести собі та світу навколо тільки користь.

У поетичному творі «Всякому місту звичай і права» автор наголошує на думці, що кожен по-своєму розуміє щастя – для здирників це здирництво, для чиновників щастя у зловживанні становищем, для поета щастя у житті «з ясним розумом». Наприклад, у своїй басні «Бджола та Шершень» Сковорода розкриває зміст щастя й сенсу людського буття – лише споріднена праця зробить людину щасливою. Тим самим закликаючи читача бути щасливим через вибір життєвого шляху за покликом серця. Як стверджує Сковорода в байці «Зозуля та Дрізд, “робота наша – джерело радості й щастя”.

Тобто треба пройти свій шлях до щастя через самопізнання – я погоджуюсь з цією думкою великого українського байкаря та філософа.

На мій погляд, головна позиція філософа щодо основ щасливого буття на землі – це любов та пізнання себе. Адже, як він писав, «скрізь любов та віру людина пізнає себе». Твори великого українця надихають читача на невпинне самовдосконалення, вчать любити природу та себе, як її частину та жити в гармонії з природою. І лише тоді людина отримає щасливе буття на землі.