Змалку Мацуо Басьо віддано любив природу, милувався засніженими гірськими вершинами, слухав шум водоспадів, вдивлявся у морську далечінь, дихав ароматом квітів, дивувався нескінченній фантазії солов’їв.
Задивиться поет на маленьку співучу цяточку в небесній блакиті — і з’являється чарівний тривіршик:
І цілого дня твоїм пісням не вистачає, Жайворонку!
Замилується квіткою, що так і проситься прикрасити нею одяг, але
не порушить краси природи: хай вона чарує ароматом інших людей.
Поет краще уславить її в ось такому хоку:
Гірська троянда! Її гілочки так і просяться прикрасою на капелюх. Або такому:
Перед вродою квітів соромно стало місяцю? — Сховався за хмаркою. А може, в цьому:
Вийшов на гірську стежину, і так приємно защеміло в грудях… Та навкруги ж — фіалки. Віршам Мацуо Басьо вже понад триста років, але вони не старіють, дивують світ щирістю й таємничістю, проникливістю й добротою, відвертістю і спостережливістю.
Хоку в письменника бувають і захопленими:
Під час квітування сакур горам краси не додасть навіть ранкова зоря. і здивованими:
Шеретує бабуся рис. Старезна, а все ж радіє, що хризантеми розквітли! і веселими:
Перед цією розквітлою сливою, здається, й бик би замукав першу пісню весни. і сумними:
Квіти зів’яли. Вкриває землю печаль — насіння трав. Але вони ніколи не бувають байдужими ні до природи, ні до людей. Видатний японський письменник вважав, що природа — натхнення, природа — незрівнянна ні з чим краса, це — сама досконалість. Треба вчитися в неї, треба прислухатися до її звуків, вдивлятися в її картини, розуміти її порухи, і, головне, намагатися жити в гармонії з нею, берегти оточуючий нас світ.
Твір мої плани на літо. Написати діалог зи словами автора. Твір на тему моє село. Дім на горі читати скорочено. Твір на тему професія що мене цікавить.
Природа у хоку японського поета Мацуо Басьо