“Рідна мати моя”
У кожної людини на все життя закарбовуються в душі яскраві картини і образи, побачені і відчуті у дитячі роки. Коли ми пригадуємо своє дитинство, у пам’яті постає то сонячний ранок з замріяними вербами над тихим ставом, то тривожне шелестіння тополь перед грозою, то кущ калини з червоними гронами, і безперечно – рідна мати.
Постають перед очима ці картини – і частіше починає битися серце, бо мати ввійшла в нашу душу, як чисте джерело, з якого ми упершее напилися води, з якого взяли і радощі нашого дитинства, і прекрасний мотив рідної поезії,
Щасливий той, хто рідну матір має. Бо в будь-яку хвилину може відчути її руку підтримки, бачити співчутливу усмішку, розділити навпіл радість чи горе. Перед очима екран телевізора, а на ньому – загорожа дитбудинку і діти. Сумні, посуплені обличчя, застиглі в чеканні. А може десь зараз, з тролейбуса
В одних її вже немає в живих, в інших, мабуть, мама хворіє і тому не може приїхати, а в інших … Мати залишила їх ще в в лікарні, відцуралась. А діти чекають. Їм так хочеться відчути материнську руку на голівці, притиснути до своїх грудей, пожалітись на того, хто їх кривдить, і щасливо колись заснути на її руках. У тих дітей є все: красиві, просторі кімнати для занять, спальні, ігрові майданчики, вони добре харчуються, але не вистачає головного – материнської ласки і тепла. Тому так не віриться в те, що вони щасливі…
Кажуть, немає нічого сильнішого в світі за материнську вірність. Мати ніколи, з-за жодних обставин не зрадить своєї дитини. До сьогодні є матері, які продовжують чекати своїх синів і дочок, котрі не повернулися з війни.
Передчасна старість схилила плечі не одній. Рання сивина покрила голову не одній. І похоронка пришла, і роки минули, а їй все вчувається рідний голос і кроки на стежці під вікном. Любов дитини до матері поєднується з любов’ю до рідної Вітчизни.
Матінка не тільки носить дитя під серцем, дарує їй життя, ночей недосипає, щоб дитина була здоровою, життєрадісною і щасливою, мати – це те найживучіше коріння, що віддає людині силу, мудрість, духовне багатство.
Борис грінченко катожна аналіз.
“Рідна мати моя”