Рідна мова в поезіях Максима Рильського і Володимира Сосюри

Для кожної людини рідний дім — це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова — це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова — українська, тому що земля наша — Україна.
Нині українська мова знову оживає в школах і дитячих садках, на телеекранах, на високому рівні державного спілкування. Плекали, пестили, допомагали жити їй усі ці складні часи, коли мова наша була на

межі зникнення, охоронці слова — українські

письменники—патріоти.
Максим Рильський закликав у своїх творах та наукових працях бути уважними до рідної мови. Блискучий знавець її скарбів, він звертався до сучасників і майбутніх поколінь:

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову…
…Чистіша від сльози
Вона хай буде.

Хтось з великих казав: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина». А коли це рідна мова? Коли багатьом українцям потрібно заново вчитись бути громадянами у своїй державі, а, отже, і шанувати державну мову?
М.Т.Рильський писав іще у ті далекі роки:

Мужай, прекрасна наша мово,
Серед прекрасних братніх мов!

А

як актуально вони звучать і досі!
Звинувачення у націоналізмі у ті страшні часи було рівноцінне смертному вирокові. А мужній співець «робітничої рані», В. Сосюра писав крамольні: «Розстріляне Відродження», «Юнакові», «Мазепа»… Вірш «Юнакові» адресований молодим. А значить і нам, прийдешньому поколінню:

Листку подібний над землею,
що вітер з дерева зрива,
хто мову матері своєї,
як син невдячний, забува.

Ці палкі слова немовби написані зараз: так вони актуальні.
Ролі слова, рідної мови в житті народу присвячує В.Сосюра поезію «Я знаю силу слова», що ввійшла до збірки «Поезія не спить».
У ній Сосюра створює персоніфікований образ слова, яке проникає до людських сердець швидше від проміння. Завершується вірш метафоричним образом:
«Ти — квітка у любові, в ненависті ти — штик».
Ми щасливі і горді тим, що на білому світі є справжнє диво калинове — наша співуча українська мова, є

розкішний мистецький світ, витворений розумом і серцем славних синів і дочок.
Нам, українцям, треба леліяти рідну мову, плекати її, вчити своїх дітей, онуків, правнуків, — усе робити для розквіту українського слова, пісні, красного письменства.