Самоосвіта – спосіб дійсно вирости

«Учитель – помічник природи, а не її владика» – сказав Я.А. Коменський. І в цій думці дійсно є правда. Викладач, у нашому житті, це той, хто всього лиш спрямовує нас, як корабель, що пливе самостійно, у морі знань.

Без самоосвіти не можливий розвиток особистості. Людина має отримувати та опрацьовувати основну кількість інформації сама, лише інколи, у разі потреби її корегуючи. Таким чином ми аналізуємо і осмислюємо , відбираючи важливе та відкидаючи зайве. Сам процес полягає в опануванні літератури, прослухуванні вільних лекцій, діяльності

Питання самоосвіти насправді дуже гостре та болюче для сучасного суспільства, адже лише таким чином можна досягти більш високого рівня знань, ерудиції, духовного розвитку, але сумним є те, що більшість дітей та студентів навчаються під примусом батьків, а закінчивши навчальний заклад навіть не йде мова про опрацювання будь-яких матеріалів.

Але від рівня освіченості громадян, в першу чергу, залежить рівень країни та рівень життя. Це впливає на ментальність у цілому, на стосунки у суспільстві. Тож, згадане вже явище корисне не лише для одної особистості, а

На мою думку, молоде покоління потрібно привчати до інтелектуальної праці, при чому вона не обов’язково має бути професійною. Метою має стати саморозвиток, високі духовні ідеали, прагнення прекрасного. Передумовами для заняття свідомої людини самоосвітою має стати відповідне виховання, що має створити відповідний інтерес.

Головне, слід пам’ятати, що ніщо на світі не вивчене досконало, і матеріальна база невичерпна. Зупинка розвитку особистості це вже фактично точка відліку деградації, і якщо людина наділена даром мислити, то не використовувати його – злочин проти людства і в першу чергу проти себе самого.