У бік Києва скачуть на конях дві постаті: одна молода й струнка, одягнена як воїн, готовий до бою; друга – старша та поважніша, одяг як у священика, але збоку висить довга шабля, як у старого козака. Не доїжджаючи до Києва, вони повернули в гай, на дорогу, що веде до хутора Хмарища.
Двері відкриває старий Василь Невольник. Він впізнає у подорожніх паволоцького полковника Шрама і його молодого сина. Батьком Шрама був паволоцький священик на прізвище Чепурний. Шрам вчився в братській школі, з метою послідувати по батьківським стопам, однак не вдержав, подався до війська козацького, до повстання Остряниці.
Польща в цей час творила безладдя, яке можна було побороти тільки зброєю. 10 років від Остряниці доХмельницького сидів Шрам в зимівнику, виконуючи обов’язки священика. Він був навіть оженився на туркенці – полонянці і мав трьох синів (двоє з яких полягли в бою, залишився однісінький Петро), проте покинув жінку та піднявся з Хмельницьким за Україну.
Господар хутора – веселий, кругленький пан Михайло Черевань, колишній козак, який розбагатів за десять років війни з ляхами.
Ключник проводить батька і сина до господаря. Увійшовши до пасіки, гості почули звуки бандури, бо господар якраз приймає поважного гостя – Божого чоловіка. Сліпим був той чоловік і носив грошей повні кишені. Гроші витрачав на викуп з полону невільників (Василь Невільник також був визволений Божим чоловіком). Черевань зрадів, побачивши такого гостя,був радий і Божий чоловік, бо впізнав знайомий йому голос.
Дід розповідав про події, які творяться навколо. Шрам зізнається, що їде в Переяслав до гетьмана Якима Сомка, бо хоче об’єднати Україну, розділену надвоє.
Петро говорить З Лесею, дочкою Череваня. Дівчина дуже подобається Шраменкові.
Щрам питає в Череваня згоди на те, щоб одружити їхніх дітей. Черевань погоджується. Ввійшла дружина Мелася Череваниха, дізнавшись про новину, почала хитрити і згоди на шлюб не дала.
Петро здогадується, що Лесина матір має на думці іншого жениха для своєї доньки.
Пізніше Шраменко наважується запитати в Меласі, чому вона відстороняється від нього. Череваниха знову заговорила загадками і розповіла молодому козакові про свій незрозумілий сон.
Шрами та Черевані прибувають до Києва на прощу.
Надійшло двоє запорожців і витріщалися на Лесю, як вовки на здобич. Запорожці вели розмову про те, що можуть і поцілувати дівчину, як тільки забажають і викрасти Лесю їм простіше простого.
У Печерському монастирі подорожні зустрічають гетьмана Сомка. Вони зібралися разом обідати. За обідом ведуться розмови про гетьманів та старшин, про життя простого народу.
Невдовзі увійшов Кирило Тур, той самий запорожець, який вдень так сильно налякав Лесю. Кирило повторив, що викраде Лесю, однак всі присутні сприйняли це як гідний жарт.
Леся дуже перелякалася, була ніби хвора. Молодий козак ходив по нічному гаю, щоб розвіятися і визволитися від невеселих думок. Петро випадково чує голоси Тура і його товариша, хоче кинутися рятувати Лесю, але думає, що може вони й не за дівчиною приїхали. Доки він роздумував про те, що робити, Кирило Тур пронісся біля нього з Лесею перед собою.
Петро кинувся за конем та за зброєю, повідомив Василя Невольника про викрадення і вирушив їм навздогін. Петро наздоганяє запорожців, перескакує провалля і йде до бійки з Туром. Важкий був бій, бо був боєм рівних вправних воїнів. Наблизившись до провалля, вони одночасно вдарили один одного мечами в груди й впали на землю.
Під’їхав Шрам. Він перетягнув синову рану. Сомко ж кинувся рятувати Кирила. Полковник хотів заперечити, але Яким сказав, що наречена знайшлася би й інша, а Кирила Тура іншого ніколи не буде. В цей момент Серце Лесі навіки відвернулося від гетьмана.
Петро залишається до повного видужання у Череванів. Шрам з Михайлом зупиняються у Гвинтовки.
Доля повертається так, що Кирило знову зустрівся з Петром, але тепер вже як старі друзі.
Батько Пугач звелів Турові збиратися в дорогу, на суд із-за дівчини, адже запорожці не мають водитися із жінками. Кирило Тур поніс покарання – побиття киями.
Шрам, Петро та Черевань потрапляють на Чорну раду, де нечесним шляхом Івана Брюховецького проголошують гетьманом.
Яким Сомко взятий у полон до Брюховецьким. Кирило Тур, вдаючи із себе старого діда, який готовий вбити гетьмана Сомка (бо ніхто не хотів вбивати його). Тур пропонує Сомку втечу, однак той відмовляється, прирікаючи себе на страту. Шрам також був страчений. Петро та Леся одружилися.