Скорочено “Украдене щастя” Івана Франка

Драматична п’єса про сійни відносини сільської родини Івана Франка складається із п’яти дій.

Дія Перша

1870 рік, вночі, в невеличкому селі на Прикарпатті біля печі пораються дві дівчини: двадцятип’ятирічна Анна та Настя, її кума. Перша заміжня за Миколою Задорожним, друга – за Олексою Бабичем. В домі у дівчат зібралися парубки та молодиці із усього села: вони співають пісень, танцюють та весело балакають. Дехто вишиває, пряде чи шиє посеред кімнати. Раптом молодь заводить сумну жалісну пісню. Якийсь хлопець каже, нібито його батько

казав, що «як чоловік жінку не б’є, то в ній утроба гниє». Настю дратує ця розмова та пісня, яку співають молодиці: вона гримає на них та каже, що лихі слова можуть справдитись, якщо часто їх промовляти.

Дівчата подають до столу приготовані вареники, та, поки молодь ними смакує, відходять в сторону побалакати. Анна признається, що їй важко та сумно на душі, на що Настя відповідає: «Знаю я все про твоє життя, кумонько. Як намучилась ти зі своїми братами: як били вони тебе, знущались над тобою та ще й видали за не коханого, не давши приданого».

Коли гості розійшлися, дівчата залишились удвох і продовжили розмову

про нелегке життя Анни: до дівчини вчора заходив її колишній коханий Михайло Гурман, незважаючи на те, що селом давно ходить чутка про його загибель: Анна своїми очима бачила лист про його смерть у Боснії. Проте Настя  її заспокоює: це лише вигадка її братів, що хочуть допекти сестрі.

Лунає дзвінок в двері: на порозі стоїть чоловік Насті, що повернувся з заробіток. Він пояснює, що чоловік Анни не встиг повернутись із ним, і прибуде пізніше. Пара покидає дім, залишаючи Анну на одинці.

Через деякий час приїжджає Микола, заляпаний кров’ю. Він розповідає, що його побили за продаж поліна. Він хоче поскаржитись на це судді, та дружина його відмовляє. В цей час лунає стук у двері. Анна відкриває і бачить на порозі жандарма Михайла Гурмана. Він просить пустити його переночувати, оскільки не може вибратися із сильної хуртовини, що застала його далеко від дому. Михайло звертає увагу на рану Миколи, та той відповідає, що вдарився на роботі.

Коли чоловік Анни вийшов за соломою, покинувши її з Миколою, той почав розповідати, як сильно він її кохає, та як страждав, дізнавшись, що вона його зрадила та виходить за Миколу. Перелякана Анна злякалася: «Мовчи, не смій до мене так говорити! Я заміжня!».

Друга дія

Наступного дня Анна розповідає чоловіку про свої сни: як вона йшла до шлюбу у білому вбранні Миколу турбує цей сон і він тлумачить його як передбачення лиха і розлуки. Він запитує у Анни, чи сильно вона кохала Михайла, на що та обурюється.

По обіді до родини навідуються селяни та жандарм Михайло, що звинувачує Миколу у вбивстві: вчора ввечері хтось влаштував розбій у корчмі, і підозрюваний знаходився там в цей самий час. Під час обшуку на кожусі, черевиках, сокирі та санях Миколи знаходять сліди крові. Чоловіка арештовують.

Михайло гурман залишається вдома з Анною для допиту. Він тиском отримує від неї признання в коханні та обіцянку бути разом.

Дія третя

В селі біля корчми збираються люди на гуляння. Всі обговорюють родину Задорожних: мовляв, Миколі загрожує смерть через повішання, а його дружина в цей час розважається з жандармом, що ночує в неї кожного вечора.

Посеред танців до корчми вривається Михайло, що веде за собою Анну. Він просить дозволу потанцювати з молодиками, і вони погоджуються. Після танців всі починають відходити від Анни: мовляв, не гоже водитися з невірною жінкою.

До корчми заходить змарнілий та схудлий Микола: його звільнили з під слідства. Шокована Анна дивиться на Михайла, котрого поява її чоловіка ні капельки не здивувала: він сам його відпустив, оскільки знайшлися справжні злочинці. Михайло пропонує відсвяткувати звільнення Миколи, і вони втрьох ідуть додому.

Четверта дія

Микола бачить, як Анна цілується з Михайлом. Він запитує у неї, чи кохала вона його. Анна відповідає, що її серце належить тільки Михайлу.

Чоловіки випивають вишнівки, після чого Микола бажає Михайлу смерті.

Дія п’ята

Сп’янілий Микола пригощає горілкою гостей у своєму домі. До хати заходять Анна з Михайлом. Між чоловіками зчиняється бійка, і Михайло випроваджує гостей з дому. Він дорікає Миколу в п’янстві. Микола запитує у жандарма, як він сміє приходити у чужу хату, на що той звинувачує чоловіка у викраденні його коханої Анни у змові з її братами. Михайло погрожує здати Миколу як убивцю, оскільки справа знову відкрита.

Розгніваний Микола бере сокиру та вбиває Михайла. Той дякує йому за смерть, та зізнається, що сам хотів покінчити з життям самогубством.

До хати стукають селяни, і жандарм хриплим голосом промовляє: я сам зарубав себе, і нікого в своїй смерті не звинувачує. Анна зі слізьми кидається до коханого: «На кого ти мене покидаєш, Михайлику?», промовляє вона до бездиханного тіла.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(3 votes, average: 4,33 out of 5)


Скорочено “Украдене щастя” Івана Франка