Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю

Прозаїк, лірик, драматург, філософ, публіцист. Саме ці слова визначають місце Івана Яковича Франка в українській літературі. Поетична ж його спадщина настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою.
Простотою і глибиною своєї поезії Франко був найближчим до народної творчості. Невмирущі народні джерела сповнювали збірку Франка «Зів’яле листя».
Краса народної пісні, її глибокий ліризм, безмежний оптимізм приваблювали поета. Ряд віршів у збірці «Зів’яле листя» написаний у стилі українських народних

пісень. Це поезії «Ой ти дівчино, з горіха зерня», «Ой ти дубочку кучерявий», «Ой жалю мій, жалю», «Червона калина, чого в лузі гнешся?»
В них поет використовує властиві народній творчості порівняння, мелодику мови, народні образи.
Ось як зображує Франко красу дівчини, що полонила його серце:

Ой ти дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твої устоньки — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?

Як бачимо, образи, використовувані поетом, цілком народні: «устоньки — тиха молитва», «серденько — колюче

терня», а сама дівчина — «з горіха зерня». Ці образи є традиційними для українських народних пісень. Традиційним же є і спосіб порівняння, оснований на протиставленні зовнішніх чарів дівчини і її відношення до ліричного героя.
Народними образами і мотивами пройнята і поезія «Червона калина, чого в лузі гнешся?» Читаючи її, ніби чуєш журливу мелодію, співзвучну глибоким переживанням червоної калини. Вірш побудований на властивому народній пісні діалозі. Части об’єднані у народних піснях образи дуба і калини використані Франком у новому ключі. Дуб підточив сили калини, закрив їй сонце, і в цьому її трагедія.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,
Я дубам не пара;
Та ти мене, дубе, отінив, як хмара,
Отінив, як хмара.

І знову бачимо, як традиційні для народнопісенної творчості повтори використані Франком для підсилення основної думки поезії.
Краса природи в зображенні поета персоніфікована, що теж властиве народним пісням.
Лірику глибоких почуттів, вірне кохання й страждання від його нерозділеності Франко виразив у стислій формі, властивій народній ліриці. І тому не дивно, що багато віршів поета зі збірки «Зів’яле листя» було покладено на музику. Пісні на вірші поета так органічно переплелися з піснями, створеними самим народом, що стали народними піснями. Багато хто, співаючи їх, забуває про те, що створені вони професійним поетом. І це найбільше визнання для творця.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(2 votes, average: 3,50 out of 5)


Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю