Твій родовід

Родовідна пам’ять завжди займала почесне місце в українській культурі. У Київській Русі вважалося ганебним не вміти поіменно назвати усіх п’яти або семиколінних родичів.

Без роду-племені — так називали людину, що цуралася чи нехтувала родовідною пам’яттю. Нащадки зберігали відомості про предків і водночас оберігали сімейні реліквії, традиції, спадок. За словами Ростислава Братуня, той, хто забув матір, сім’ю, рідне слово — чужинець бездушний.

С кого треба починати, описуючи родину? З бабусі та дідуся. Недарма їх портретами прикрашали

стіни, віддаючи дань традиціям, проявляючи повагу до літніх людей. Бабусі та дідусі вершили історію: дали життя моїм батькам, благословили їх на подружнє життя, піклувалися про мене.

Мій дід володіє дивовижними знаннями, мудрістю й досвідом. Бабуся майстерно володіє рукоділлям, творить дива на кухні, веде величезне господарство. Пам’ятаю, як у дитинстві перед сном вона розповідала легенди, казки, прислів’я, приповідки, а потім нагороджувала солодким поцілунком і словами «Доброї ночі, онучок!».

Мій батько схожий на вірного захисника, справжнього героя. Буйна та смілива кров загинувших на війнах за

свободу та незалежність прадідів відображається у ньому. У нашій домівці татове тверде слово — закон, наказ, норма виховання. Хлопці з усього світу беруть приклади зі свого батька, адже саме він стає «ідеалом» справжнього чоловіка.

Мама. Хто би міг подумати, що таке коротке та просто слово стане найважливішим для людської цивілізації. Мати — найдорожча, найближча людина, образ котрої нерозривно пов’язаний із батьком. Мабуть, ніколи я не зможу зрозуміти, як моя тендітна матуся зберігає в душі надлюдські глибини любові, добра, тепла…

Вважається, що головним секретом щасливого родинного життя є повага. Поряд з нею стоїть увага, турбота про здоров’я та спокій. Необхідно виключати біль, прикрощі та страждання, даруючи радість, подяку, любов. Безмежна вдячність батькам за подароване мені життя й величезне спасибі за щасливе дитинство бабусям та дідусям!