Твір на тему: «Мамині руки»

Мама… Яке рідне, тепле слово. Скільки у ньому спогадів та мрій, щирого натхнення та мудрого слова, улюблених з дитинства казок та колискових. Мати – людина, що завжди поряд з тобою як у реальному житті, так і у серці. Завжди приємно пригадувати материнські теплі руки, які пахнуть свіжим хлібом та духмяною зеленню, прибраною оселею та смачною їжею.

Коли мамині руки пригортають тебе до серця, здається, що весь світ лише зернятко соняшника і ніщо тобі не загрожує, ніхто тебе не скривдить. Стає так по-особливому затишно та спокійно, що починаєш

вірити, що все це назавжди лишиться з тобою. Всі тривоги та страхи полишають твоє серце та душу, ти ніби повертаєшся у дитинство, ніби знову чуєш мамину колискову. І все навкруги завмирає, щоб ненароком не розірвати цей тендітний зв’язок, не позбавити тебе омріяного спокою.

А як радіє маленька дитина у матері на руках, бо знає малеча, що в безпеці та любові, що ці ніжні та теплі руки не полишать її та ніколи не скривдять. Дитинка спокійно засинає під мамину колискову, та коли, водночас, сильні та ласкаві мамині руки міцно притискають її до грудей.

Немає в світі потрібних порівнянь, щоб описати ці почуття,

коли мамині руки гладять тебе по голові, і ти, змучений життям, припадаєш до її колін, мовчки вибачаєшся за те, що довго не приїздив та дозволяєш собі пустити сльозу. Бо ти завжди знав, знаєш і будеш знати, що мамині руки не вкажуть на твої помилки, не дорікатимуть тобі, а все завжди пробачатимуть і прийматимуть тебе додому у будь-якому стані.