Твір за романом «Брати Карамазови» Достоєвського

За задумом Достоєвського, його останній роман «Брати Карамазови», повинен був складатися із двох частин, які присвячені життю Алеши Карамазова. Але Достоєвський встиг написати лише першу частину, яка була лише передісторією для головних героїв. Та не дивлячись на це, і перша частина стала світовим шедевром, який турбує розуми читачів і до нині. Роман «Брати Карамазови» став своєрідним підсумком творчої діяльності письменника і підвів певну риску під його соціальними та етичними ідеями.

У романі чітко змальована картина провінційного

життя в Росії, зображені складні і не однозначні людські характери, на тлі яких і розгортаються тяжкі, драматичні події, що створюють напружений і тяжкий психологічний настрій. Центральне місце у романі займає родина Карамазових. Це поміщик та батько трьох синів: Дмитра, Олексія, Івана Карамазових. Також ще був позашлюбний син Смердяков. Складовою прізвища Карамазових є частинка кара, що з татарської перекладається як «чорний». На прикладі цієї родини Достоєвський намагався зобразити тяжкі коливання між пороком і чистотою, потворством і красою.

У творі, що являє собою зображення минулого, теперішнього і

майбутнього Росії, батько синів являє собою тих батьків, що дивляться в минуле. І це минуле у Федорі Павловича відображається як біологічний фактор. Ця особа неприємно розмовляє, має дещо огидний вигляд. У його природі проглядаються певні ознаки сатира. У відносинах з жінками він проявляє хтивість та пристрасть. В його натурі переважають такі відчуття як сором, гнів, мстивість.

Існує певна теорія щодо того, що Федір Павлович є прототипом батька самого Достоєвського. У всіх творах Достоєвського присутній такий собі «Федір Павлович», із притаманними йому рисами, такими як: певна огидність, неохайність, хтивість, жалюгідність та інше.