Твір за романом Миколи Гоголя «Мертві душі»

В історії світової літератури гоголівські «Мертві душі» займають серед творів неоднозначних, з містичною славою. Так чи інакше, М.В.Гоголь вважав цю «епічну поему в прозі» справою свого життя, саме тому він присвятив їй цілих сімнадцять років.

Про те, як у автора з’явилася ідея створення цього твору, теж ходить багато суперечок. Найпереконливіша версія та, в якій ідеться про вплив на творчу діяльність Гоголя О.С. Пушкіна. Їх сучасники згадували, що ідеї для «Ревізора» та «Мертвих душ» були подаровані російським поетом, до речі без особливого

бажання. Миколай Васильович задумував твір як суто сатиричний, однак чим більше Гоголь працював над ним, тим більше заглиблювався у серйозні патетичні теми про життя Росії.

Особливої уваги заслуговує назва твору, значення якої на перший погляд здається очевидним. Ну, скупляв той Чичиков документи на померлих селян,тому й «мертві душі». Але чим більше читаєш, тим глибше відкривається формула назви. Перед нами постає реальна картина того часу: «товсті» і «тонкі» (а саме таку класифікацію придумав махінатор) чиновники могли розпоряджатися кріпосними селянами за власним бажанням, наче це не люди, а товар.

Це вражає: дійсно мертві селяни нічим не відрізняються від живих, адже їх купівля та продаж відбувається з дотриманням одних і тих же формальностей.

Хоча Чичиков вимагає знизити ціну, адже товар все-таки «більш низької якості». Як на мене, назва відкриває нам гниль тогочасного суспільства. Насправді не такі важливі ті померлі кріпаки, як те, що звичайні люди перетворилися на живі трупи. Закріпачені селяни перетворилися від страждань та поневірянь перетворилися на безвольну худобу, а багаті поміщики настільки зав’язли у своєму неробстві, безкарності, ілюзорній всесильності, що не помічають свого духовного та морального виродження.

Читаючи твір, повний таких «підводних каменів», прихованих смислів, ще раз закріплюєш впевненість у літературній майстерності автора. Безумовно, «Мертві душі» є актуальними і для нашого часу та суспільства. Сумно визнавати, що окрім формальностей, дуже небагато змінилося у психології нашого народу з часів Гоголя.