Українське бароко

Стиль бароко в українській літературі та архітектурі набуває широкого поширення у шістнадцятому – сімнадцятому сторіччі й цьому є досить логічне пояснення. Річ у тому, що саме в ці часи, велика частина українських земель знаходилася під владою інших країн, що,звичайно не сприяло розвитку національної культури та мистецтва. Однак, навіть у таких скрутних обставинах існувало чимало геніальних митців, чиї душі та серця були сповнені національною гідністю та щирою любов’ю до батьківщини.

Для таких поетів та письменників стиль бароко

став справжнім порятунком, тому що, за пишними фразами, за яскравістю образів митець має можливість приховати певний таємний смисл, позволяючи донести свою думку до широкої аудиторії таким чином, що тому, хто не знає, чого шукати справжня суть твору буде недоступною. Так, завдяки цьому літературному напрямку, автори отримали змогу висловлювати думки, без ризику занапастити власне життя.

С естетичної точки зору, стиль бароко мав суттєве значення у формуванні української літературі. Цьому напрямку притаманні такі характерні напрямки, як метафоричність та символічність, складність та неоднозначність образів,

чуттєвість та внутрішнє світосприйняття.

Саме бароко перетворився на своєрідний мостик,що поєднав береги, так званого, світського та церковного мистецтва, що мало важливо роль у культурному житті суспільства, в часи значного посилення впливу церкви.

Усі твори. Що належать до епохи бароко сповненні напруженості сюжетною лінії, контрастності та трагізму. Вони торкаються найглибших струн у душі читача, змушують його замислитися у спробах розшифрувати авторську задумку.

Певний песимізм, трагедія, драма, гра та таємничість, приховані за барвистими фразами – ось характерні ознаки літературних творів періоду, який ми розглядаємо.

Стиль бароко панував в українській літературі на протязі більше ніж двох сторіч і оставив по собі таки пам’ятки , як світські та духовні вірші, драми, проповіді Радивиловського, твори Галятовського та багато іншого.

Епоха бароко є невід’ємною та дуже цікавою частиною історії української літератури. Саме звідти прийшли до нас такі поняття, як алегорія, гіпербола, контраст та парадокс. Нові засоби художнього самовираження, нові ідеї та засоби для їх реалізацій, культурний динамізм – ось у чому полягає спадщина. Яка збереглася від часів бароко до сучасності.