Український живопис на склі

Чи бачили ви коли-небудь ікони на склі? Які дзвінкі барви, ніжні, прозорі! Такі ікони не були призначені для церкви — в ній були інші ікони, на дошках, оздоблені басмою. Ікони на склі простіші, легші — вони були чудовою частиною інтер’єру української хати. Перші зразки такого живопису сягають часів Візантії та Риму. У XVIII столітті це мистецтво розвинулося у Румунії, Словаччині, Польщі, Україні. Ікона на склі стала частиною саме народного мистецтва, в ній відбилися світогляд, смаки, побут українців, вона поєднала фантастичне і

реальне, казку й сучасність.

Серед українських ікон на склі переважають образи найулюбленіших святих українців: святі Миколай, Юрій, Ілля, Петро та Павло, Богородиця з дитятком Христом — усі яскраві, наївні, веселі. Для таких ікон спочатку використовували гутне скло, згодом і фабричне. По-перше, наносився на скло контур малюнка —

пером чи пензлем. Потім малювали елементи декору, складки одягу, вимальовували найдрібніші деталі. Потім площини вкривали шаром фарб — спочатку світлих, потім темніших. На початку XX століття традиційна майстерність ікони на склі була майже втраченою. Уже тоді це унікальне мистецтво

треба було відроджувати. Лише 1939 року цей вид народного мистецтва було визнано на кшталт вишивки, писанкарства, кераміки, різьблення.

Сьогодні в Україні ікону на склі малюють художники-професіонали. Серед них є лише один непрофесійний майстер — Іван Сколоздра. Він виховувався у сім’ї, де праця на землі була справою всього життя, підпорядкованого традиціям. Майстра надихали вироби декоративно-вжиткового мистецтва — рушники, писанки, які виробляла старша сестра Ганна. Іван Сколоздра любив допомагати мамі ліпити з глини їжачків, янголят, пташок та чіпляти їх на ялинку. Потім, працюючи на кахельному заводі, згадував ті дитячі фігурки — брав глину і ліпив…

Теми для своїх робіт Іван Сколоздра брав із життя, казок, пісень, із побуту народу, історичного минулого. Композиція «Слава не вмре, не поляже» — епічна історія козацтва, три іпостасі життя. У нижній частині зображення — степова кам’яна баба, біля її ніг лежить убитий козак. Поряд осідланий кінь. Він утратив свого вершника назавжди. В центральній частині картини — кобзар, який сидить на пагорбі – могилі, вкритому квітами та кущами червоної калини. Навкруги білі хатки, церкви, тополі — тихе лагідне буття. Далі — образ непохитної волі народу, обриси могутньої фортеці, яка височить, як символ сили козацької. У верхній частині — синє-синє небо, яким, як по чистому полю, мчать на конях козаки з піднятими списами та шаблями. Цей твір — своєрідний козацький епос, який оспівує смерть героя та козацький рай, куди потрапляє душа хороброго воїна по смерті.

Картина «Визволення невільників» — це ілюстрація добре знаних історичних дум. Строката панорама Царгорода, його міцні мури, різнокольорові вітражі, вежі й маківки із золотим напівмісяцем — усе це Туреччина. До самих брам міста підпливають зухвалі козацькі чайки з гарматами, поспішаючи визволити своїх побратимів. У синьому небі летять білі лелеки, символ рідної домівки, Батьківщини.

Твір Івана Сколоздри «Тюрма» навіяний образами М. Шагала. За мурами, у тісному дворі зібралися відвідувачі з передачами, але брама зачинена. І тільки кохання підносить одну з відвідувачок у по-баб’ячому пов’язаній хустинці до самого віконця коханого, разом із кошиком та мішком за плечима. Вона пливе у повітрі, казково й неповторно, обіймаючи закоханою душею в’язня за ґратами…

Серед творів митця є цікаві ілюстрації побуту українців. Сідає тихе сонечко, дівчата на березі річки пускають за водою купальські віночки з вогниками — це «На Івана Купала». Хлопці та дівчата зійшлися у веселому танку, музики виграють на сопілці, скрипці та кобзі — це «Коломийка». Співають дівки та парубки, носять із собою «Козу» та «Зірку Віфлеємську». Сніг голубий, місячна ніч, небо все у великих зірках, так і чуєш «Щедрик-ведрик, щедрівочка..». Ця композиція має назву «Рік Новий народився». Весела й затишна «Мамина світлиця» — з чистою скатертиною на столі, тканими доріжками, соняшниками, рушниками, портретами’ «українських святих» Франка і Шевченка.

Образи відомих українських поетів надихнули І. Сколоздру на створення таких робіт, як «Т. Г. Шевченко під тополею», «Мені тринадцятий минало», «Катерина», «Маруся Чурай», «Пам’яті Івасюка», «Стояла я і слухала весну» (Леся Українка). Відомі українські пісні дали назву творам І. Сколоздри «Ой у полі нивка», «Подоляночка», «Коли розлучаються двоє», «Ой у гаю зелененькім», «Ой, кум до куми залицявся»… Ідеальний світ зелених полів, квіток, дерев, музики, свят — Іван Сколоздра подарував нам щастя дитячого сприйняття української культури.