Український національний одяг

Національний одяг народу — це джерело інформації про його історію та культуру, невмируща пам’ятка минулих віків. З давніх давен людині, яка вирушає у далеку подорож чи мандрівку, давали на пам’ять вишитий рушник або сорочку, щоб та захищала її у чужих краях силою рідної землі.

Перед весіллям дівчина показувала майбутньому чоловікові, скільки сорочок вона вишила за своє дівування. Вишита сорочка була не лише звичайним предметом одягу, а й символом майстерності, старанності, роботящості дівчини. Дівчину, яка не змогла вишити жодної

сорочки або зробила це недбало, ніхто не брав заміж.

Втрату поваги до національного одягу можна порівняти з втратою поваги до історії своєї країни, його культури та мистецтва, адже одяг втілює у собі душу народу, його сутність, і нехтувати їм ні в якому разі не можна.

Ще з давніх часів у національному одязі нашого народу переважали яскраві, сонячні кольори та візерунки. Ці візерунки виконували не лише естетичну функцію, а втілювали у собі ряд символів, мали привертати увагу добрих сил і відганяти злі. Сорочки, спідниці, рушники, предмети побуту — усілякі глечики, горщики, тарілки, навіть піч — усе мало бути

гарно оздоблено, розмальовано або вишито.

Кожна лінія, кожний трикутник чи коло, та навіть колір візерунку грав величезну роль у «перекладі» його значення. Отож недарма українські дівчата так багато уваги приділяли оздобленню весільних сорочок та рушників — це мало привертати щастя й злагоду у їх родинне життя.

Сорочка завжди вважалася оберігом від нечистої сили та злого ока, направлених на власника сорочки. До прання сорочок підходили з усією відповідальністю, аби зняти з неї цей шар нечистих думок, щоб вона знов була здатна виконувати свою оберігальну функцію. Саме для цього, прядучи її, дівчата дотримувалися різноманітних рітуалів.

Хустка — теж важливий елемент національного одягу, без якого не відбувалось жодного весільного обряду. Саме її під час сватання разом з хлібом-сіллю дівчина підносила старостам. Заміжня жінка завжди носила у людних місцях та в церкві хустку, яку теж спеціально вишивала.

На жаль, зараз багато традицій минулого забулися, і національний одяг вже не змушує наші серця сповнюватися тим благоговійним почуттям, яке було колись. Ми втратили зв’язок наших пращурів з природою і довкіллям, забули, які символи скриті у мистецьких візерунках рушників. Цього не можна робити. Не втрачайте ті традиції, що ще живуть у ваших сім’ях. Бережіть їх, бо в них — сила цілого народу.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(2 votes, average: 4,50 out of 5)

Блиск і вбогість легендарної качанівки.

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: [email protected] , підтримайте розвиток сайту!



Український національний одяг