Вулиця мого дитинства

Світлі спогади дуже часто пов’язані з дитинством. Саме в цей період можна безтурботно жити. Часто в тяжкий момент життя людина згадує дитинство, але це навіть не сам дитячий вік, а емоції що відносяться до цього періоду.

В житті існують речі, які не обирають. Любов до них абсолютна та не залежить від обставин. Особливе значення в серці кожного має Батьківщина та вулиця дитинства. Вулиця мого дитинства живе в моєї пам’яті, а я часто гуляю по ній уві сні.

Що таке взагалі вулиця мого дитинства? Це не просто кількість будинків, сусіди та

друзі. Це подих безтурботного життя, біг босоніж по теплій дорозі, подих свіжого повітря та гарячі пиріжки рідної бабусі. Спогади повертають мене туди, де все було просто та зрозуміло. Мінімальна відповідальність дозволяла почувати себе дорослою людиною. В цих спогадах все важливо до дрібниць. Цікаво, що з кожним роком дорослішання спогади стають теплішими.

Вулиця з мого дитинства наповнена теплом та розумінням. Сусіди були часткою сім’ї, завжди пригощали дітей смачними пиріжками, яблуками та грушами. Цей смак назавжди залишився зі мною, то був найсмачніший обід.

Цілий день багато дітей збиралися

на вулиці та грали в різні активні ігри. Всі бігали поміж домів і вже складно було розпізнати де чия дитина. Це була велика спільна родина. Часто всі діти виносили з дому старі речі та одежу та будували з них халабуди. Це заняття було дуже цікаве, кожен заселявся в свою домівку, розподілялися домашні обов’язки. Так відображалася модель сім’ї, переносилися характери батьків на певні персонажі.

Сьогодні в період розвитку комп’ютерних технологій важко вже уявити сучасну дитину без мобільного телефону чи комп’ютерної техніки. Нажаль активні ігри вже не користуються такою популярністю як раніше. Та вулиця дитинства у кожного своя, але вона обов’язково пов’язана з теплими почуттями, безтурботністю та абсолютним щастям.

Вулиця нагадує близьких друзів та ніби повертає в той час, коли життя манило своєю загадковістю та так хотілось стати дорослим. Безумовно вулиця де я виріс існує і сьогодні, але це вже інше місце, реальне і не з моїх фантазій.