Я в серці маю те, що не вмирає! (по поезії Лесі Українки)

Якби було можливо, то багато з людей обрали собі інше життя, інших знайомих, рід заняття, іншу долю. Особливо це стосується Лесі Українки (справжнє її ім’я Лариса Косач), яка була безнадійно хвора і бажала собі здоров’я та повноцінного життя.

Та лише в поезії вона віднайшла своє покликання. Ця ніжна та тендітна жінка виявилися набагато сильнішою та мужньою за інших, адже попри свою хворобу вона закликала народ піднятися та жити краще, продовжувала мріяти про краще майбутнє для себе та оточуючого світу.

Життя Лесі Українки було сповнено

боротьбою – боротьбою з хворобою, боротьбою за те, щоб називатися людиною, боротьбою за краще майбутнє. Її зброєю було слово, слово, яке лунає і досі, яке не вмирає віками.

Творчість Лесі Українки надзвичайно багатогранна, сповнена глибокими думками про давнє минуле, швидкоплинне сьогодні та надія на краще майбутнє.

Її твори були своєрідним закликом до життя. Вірш «Contra spem spero», що в перекладі з латинської – «без надії сподіваюсь», є символом життя, символом нескореної душі, що бажає жити попри усі перепони, сміятися крізь сльози, серед нещасть співати пісні.

Бажання жити, боротьба за життя знайшли

відтворення в незліченних творах Лесі Українки. Насамперед, сповнені слова Українка вклала у вуста головної постаті драми «Лісова пісня» – Мавки: «Нi, я жива, я буду вiчно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!». Так, і вона в серці мала це, – це вогонь поезії, жевриво любові, які і досі лунають в наших серцях, які через стільки років доносить до нас її слово!

Леся Українка мала життя насичене невимовними стражданнями та болем. Але її творчість лунає оптимістично, в ній пролунали життєрадісні мотиви, переповнені віри в невичерпі сили українського народу. Поетеса жива, вона не померла, а лише зробила крок у вічність.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(2 votes, average: 5,00 out of 5)


Я в серці маю те, що не вмирає! (по поезії Лесі Українки)