Нині ми живемо в незалежній країні. Труднощі в нашому житті пов’язані з тим, що українська днржава ще тільки зводиться на ноги.
Але замислимося над тим, завдяки кому ми маємо нині змогу голосно й гордо виголошувати: “Це моя країна”. Звичайно ж, завдяки тим хоробрим воїнам, що запекло билися з ворогом, боронили свободу і честь своєї Вітчизни. Небагато вже їх нині залишилось, колишніх фронтовиків, і перетворилися вони з бестрашніх бійців на беззахистних літніх людей, яких ми називаємо ветеранами Великої Вітчизняної Війни.
Ми повинні подбати про них сьогодні, бо вони подбали про наше з вами майбутнє. Вони прожили довге складне життя і заслуговують на мир, спокій, радість у старості. Тож не скупімося на привітне слово до них або щиру усмішку. Ми повинні зробити все для того, щоб захистити їх від усіляких нинішніх негараздів і проблем. Подбати про їхню старість, щоб кожен ветеран почувався потрібним своїм нащадкам.
Уклін земний Вам, ветирани. Ми вдячні Вам за все, дорогі наші воїни. У наших серцях Ви будете завжди.