«Зів’яле листя» в душі і пам’яті Івана Франка

Франко виступав у всіх літературних жанрах — поезії, прозі, драматургії. Був чудовим перекладачем, критиком, істориком літератури. Він збагатив науку цінними літературознавчими та критичними працями, дослідженнями в галузі народної творчості та етнографії. Після Шевченка найполум’янішим народним співцем виступив Франко.
Великим майстром інтимної лірики виступає Франко в збірці «Зів’яле листя», що вийшла першим виданням в 1896 році, а другим — у 1911-му. В «Зів’ялому листі» поет залишив частину свого внутрішнього «я»,

відтворив особисто пережите.
«Зів’яле листя» складається з трьох частин, що мають назви — «Перший жмуток», «Другий жмуток», «Третій жмуток». У першій частині настрої героя відтворено в інтимно-ліричних віршах — «Не знаю, що мене до тебе тягне…», «За що, красавице, я так тебе люблю…», «Раз зійшлися ми случайно…».
Все це лірика глибоких особистих почуттів, пристрасного кохання, що веде героя до простору, відтвореного у вірші «Безмежне поле в сніжному завою…» Чари кохання підносять героя, оволодівають його думками й почуттями. Разом з тим в окремих поезіях, як у вірші «Не боюсь я ні бога, ні біса…», прориваються й соціальні мотиви.
«Другий жмуток» складається з поезій, в яких показано героя в спогадах про кохання. Тут багато є чудових пейзажів, у народнопісенній формі висловлюються щирі, хвилюючі почуття. Відзначаються пісенністю такі вірші, як: «Зелений явір…», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Ой жалю мій, жалю…». Мотиви туги і розлуки відбито в поезіях «Чого являєшся мені…», «Якби знав я чари…» Кожен із цих віршів має самостійне художнє значення, незалежно від загальної композиції збірки.
В «Третьому жмутку» настрої туги і розпачу посилюються. Окремі вірші «Третього жмутка» сповнені пекучого болю. Поет умів передати глибокі переживання людини в різних обставинах, умів показати її суперечливий життєвий шлях не тільки по второваній стежці, але й на манівцях, не тільки на піднесенні, але й на крутих спадах, в особистих радощах і невдачах. Це свідчить про величезний поетичний хист Франка, про глибоке його знання психології людини.
Цілою системою ліричних мотивів, шукань і страждань героя поет розкриває суперечності, що стоять на шляху повноцінного розвитку особистості, її почуттів і думок. При цьому підкреслюється вічне шукання людиною гармонії у всій багатогранності життя.
«Зів’яле листя» може бути чудовим зразком естетики інтимних почуттів. Разом з тим вона є зразком того, як поет, користуючись національною пісенною формою твору, підносить проблеми загальнолюдського значення.