Нині творчість Анни Ахматової можна порівняти із своєрідним посібником для чоловіків «про жінок». Не дивлячись на те, що жінки зараз серйозно відрізняються від жінок того часу, їх внутрішній світ та чутливість залишились тими же. Творчість Анни Ахматової здібна захопити будь якого читача. Тут і любов, і щастя, і горе, і безмежний біль, що так часто полонив її душу.
Коли Анна була зовсім маленькою мало б хто подумав про те, що з часом вона перетвориться на вишукану та витончену леді, яка буде своєрідним прикладом для наслідування. Молодою дівчиною, високою, стрункою, чорнявою з довгим волоссям, Анна захоплювала серця чоловіків. І тільки перед коханням Миколи Гумільова не змогла встояти вона. Доля розпорядилась доволі трагічно. Молоді не знайшли високого щастя у шлюбі, на яке вони сподівались і вони розійшлись, а після розстрілу Гумільова Анна так і не змогла здобути апогею свого жіночого щастя.
Звичайно, що це відобразилось на її творчості. Вона писала про нестримне кохання, вона писала про страх та біль, які полонили душу. Вона описувала всі свої емоції і вміла це зробити настільки точними словами, що байдужими залишитись просто неможливо. Пізніше Ахматова стала писати про рідні землі, про «історію», «батьківщину» та «народ». Це викликало здивування, адже такий різкий перехід від інтимної лірики до таких тем «сучасності» стали несподіванкою для читачів.
Хоча насправді нічого непередбачуваного в цьому не було. Протягом свого життя Анна Ахматова стала свідком найбільших «катаклізм», що переживала Росія. Вона втратила свого чоловіка, свого сина і це залишило в її серці незагойні рубці, які так яскраво відображались на її творчості. Російська народна творчість того часу передбачала лірику, оспівування любові та жалю. Саме цього дуже не вистачало світовій літературі того періоду, тому творчість цієї поетеси гармонійно вписалась в її контексті.
Творіння Анни Ахматової нагадують особистий щоденник, в якому можна прочитати всі особливості пережитих нею трагедій. Яскраво описані почуття що лаконічно та оригінально виражені у невеличких реченнях. Вона керувалась тим, що життя пізнається тільки тоді, коли вмієш кохати, а кохання – частіше всього це біль.
Саме тому пізнання світу можливе тільки шляхом відчуття болі в душі. Це було новинкою в світовій літературі, так тонко ще ніхто не думав і не виражав своїх думок та почуттів… Саме тому Анна Ахматова стала лауреатом Нобелівської премії з літератури і зазнала слави найвідомішої жінки-лірика в історії Російської та світової літератури.