«Салдатики!!» Замуштровані, покірні виконавці наказів командирів і самого царя, а все ж рідні, свої, вихідці із селян, робітників, бідняцькі, вдовині сини. Саме до них із криком душі звертається Явтух, ватажок сільської громади, герой оповідання В. Винниченка «Салдатики!!» І саме таку назву обирає автор для свого твору. Проживши все життя чесно, за законами християнської моралі, не зробивши нікому зла, Явтух не розуміє, як можна стріляти в безневинних, доведених нуждою та голодом до відчаю людей. І вважає, що в подібних випадках в інших селах солдати «стріляли, бо не знали правди, а знатимуть — не стрілятимуть».
Як не дивно, але цей досить наївний розрахунок селянина спрацьовує, хоч платити йому довелося за нього найвищою ціною — власним життям: «Явтух правду сказав: салдати не стріляли. Мирно й сумно побалакавши з селянами, вони тихо рушили назад, несучи за собою тіло вбитого начальника. А в другий бік верталися селяни з другим мертвим начальником — Явтухом».
Отже, сталася нечувана річ. Солдати не лише не виконали наказ офіцера стріляти в людей, а й не стали карати за смерть свого командира. Тільки «мирно і сумно» побалакали, погодившись, мабуть, що навкруги засіла неправда, яку треба знищити, а не допомагати їй. Адже селяни «ходили до пана Партнера в економію на роботу за 10 коп. в день, …їли в тиждень раз якесь вариво із самої води та двох-трьох картоплинок чоловік на п’ять, ховали мертвих десятками на день…» Пани ж тільки «їдять та п’ють» за них і не виконують заповідей Святого Письма, де сказано: «В поті лиця їж хліб». Мужики ж допомагають їм неправду творити, за це й мучаться.
Переконливі слова Явтуха повели людей до панських амбарів забирати ними ж вирощене зерно, вивели за село зустрічати карателів. Селяни хотіли почути виправдання їхнім діям — і вони почули їх з уст свого лідера, та ще й підкріплені словами з найсвятішого — Біблії. Вони повірили Явтухові, погодилися зі словами прокламацій, що «той має право на землю, хто робить на ній».
І це було новим кроком у розвитку суспільного життя, зрушенням у селянській свідомості: вони — сила, за ними — правда й Боже Слово.
Та ворог ще сильний. Хоч «Партнера мов пришибло» і «він … сховався в покої і тихо сів на якийсь стілець, нічого, не чуючи», однак швидко оговтався і поїхав викликати військо. Сильна у панів і машина придушення — армія. У сусідньому селі Кавунівці вбили трьох чоловіків, із наміром покарати бунтівників прийшли й до цього села. Тільки завдяки проникливому Явтуховому слову не відбулося велике кровопролиття.
Мабуть, після того, що сталося і солдати, і селяни вже не будуть такими, як були. Зерна сумніву в правильності свого життя і надії на краще вже посіяні. От тільки які сходи вони дадуть?
В. Винниченко дав своєму творові підзаголовок: «Малюнок із селянських розрухів». Дійсно, розруха. Бо хіба це нормально, коли стріляють один в одного брати, громадяни однієї країни? Коли відчай веде людей на грабунок і коли втішають: «— Ет!.. Мовчи краще!.. І без твого плачу… тут… гірко… Стрілятимуть, то й стрілятимуть… Однак з голоду здохла б…
— Дітки ж у мене…
— І дітки повитягувались би…»
Письменник майстерно розкрив психологію натовпу, його стосунки з особистістю. Лідером стає той, хто найбільш упевнений, цілеспрямований, хто вірить у свою правоту. На нього ж падає і найбільший тягар відповідальності. Явтухові він коштував життя!!!
Отже, на мою думку, Володимир Винниченко в оповіданні «Салдатики!!» зобразив зрушення у свідомості тогочасних селян: від «покірливості і боязкого підлизування» — до усвідомлення своєї людської гідності.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Твір на тему народність поеми енеїда. Твір на тему народність поеми котляревського енеїда. Твір на тему свято. Твір роздум на тему найдорожча людина. Твір роздум про друга як справжній скарб.
Показ зрушень у селянській свідомості в оповіданні Винниченка «Салдатики!!»